Усім привіт. Мене звати Катерина, мені ось уже 41 рік. Щаслива живу із чоловіком та виховую єдину донечку, котра вчиться в 11 класі й скоро на нас очікує вступ в університет. Ось уже з пів року кожен день супроводжується постійними суперечками та докорами, а все тому, що Дарина хоче вступати на дизайнера, а я наполягаю на медичному університеті.
Насправді про медичну освіту домовлялися уже давно, адже я сама за професією стоматолог та маю власний стоматологічний кабінет. Ви ж самі розумієте, що ніхто не буде студентів вчити практики краще, аніж знайомі та родичі. Окрім того, у майбутньому хочеться передати свою справу комусь. Дарина ніяк не може зрозуміти, що у неї буде уже все готове, не потрібно шукати роботу та працювати за копійки.
Дочка ще з дитинства ходить у художню школу. Я не заперечую, що вона прекрасно малює, але хіба кожен зможе на цьому заробляти? Як альтернативу, я обіцяла їй оплатити архітектурні курси, можливо, колись буде підробляти у цьому напрямку, не більше. Освіта повинна бути престижна, а головне корисна. От що дасть дизайн, окрім красивих малюнків на папері??
Нещодавно до наших розмов приєднався мій чоловік, Василь. Вирішив висловити й свою позицію. Він працює юристом у доволі великій місцевій компанії та запропонував, аби дочка займалася цим же. Зможе влаштувати її до себе на роботу одразу після отримання диплому.
Чесно кажучи, я вже жалкую, що у свій час не народила декілька дітей, аби кожному дати професійний напрямок. Тепер почалися чвари між мною та Василем. Не можемо дійти згоди, чия професія важливіша для людей. З одного боку і зуби повинні бути здорові, але і юридичні послуги рано чи пізно знадобляться усім.
Здається, Дарина таки піде вчитися на дизайнера, так, щоб і не на мою користь, і не на чоловікову. А ви як думаєте? Варто підказувати дітям їхній шлях у житті чи нехай обирають самостійно?
