Як ви ставитеся до так званого обслуговуючого персоналу? Прибиральники, продавці, косметологи…Мене дуже вразила одна ситуація на роботі. Я працюю у великій організації, штат близько сімсот осіб. Всі один одного трошки знають, стикалися по роботі, і просто в коридорах та їдальні, на корпоративних святах.
Я працюю на дев’ятому поверсі, відповідно, користуюсь ліфтом. Зі мною на поверсі в сусідньому кабінеті віднедавна працює один привітний імпозантний чоловік років сорока – сорока п’яти. Завжди вітається з усіма сусідами, посміхається. Інтелігентно вбраний, ввічливий та дуже і дуже симпатичний! І ось, їдемо нещодавно в ліфті з ним та кількома іншими жінками. Одна з них — прибиральниця з нашого поверху із відром та шваброю. Прибиральниця досить приємна жінка, вихована, завжди охайно вбрана, ясна річ, всі на нашому поверсі її знають, всі завжди вітаються. Прибиральниця виходить на кілька поверхів раніше. Інші продовжують шлях.
Так ось цей привітний чоловік із сусіднього кабінету після недовгої паузи з огидою і видає: «Ох, ці вже прибиральниці. Дівчатка, любі мої, а вам не здається, що прибиральниці не повинні їздити одним ліфтом з нормальними співробітниками?». Інші жінки посміхаються і мовчать. Мовчу і я. Я наймолодша у цьому ліфті. Мені лише двадцять вісім років, а не за сорок. Не мені щось відповідати цьому чоловіку, робити йому зауваження та повчати його. Але я була в шоці. Як можна таке сказати? Невже прибиральниця не людина? Чому вона не має права їздити з усіма у ліфті? І вона теж повноцінний співробітник корпорації. Як можна бути таким зарозумілим? Після цього я вже більше не посміхаюся цьому співробітнику, і вітатись з ним мені зовсім не хочеться. А я ж була про нього дуже гарної думки. До речі, я вже жалкую, що промовчала тоді.
