Можливо, ви знаєте те відчуття, коли власне день народження не хочеться святкувати, оскільки немає з ким розділити це свято. Таке очікувало цього року і на мене. Мені виповнювалося 58 років і так трапилося, що чоловіка давно немає, а єдина дочка, Вероніка, вийшла заміж за іноземця та подалася жити в іншу країну. З родичами особливо не спілкуюся, а всі подруги мають власні проблема та турботи, їм не до мене.
Щороку Вероніка приїжджала разом із сім’єю. Я готувалася навіть не задля дня народження, а через довгоочікуваний приїзд дитини. Скуповувала великі пакети продуктів, декілька годин проводила на кухні, прибирала усю квартиру до ідеального блиску. Потім ми збиралися за одним столом, розмовляли, веселилися: я, дочка з чоловіком і двійко моїх онуків. Однак за два дні до святкування, ми розмовляли з Веронікою по скайпу і та повідомила, що не зможе цього року навідатися до мене. Я дуже засмутилася, але зрештою довелося змиритися.
До того ж на день народження випала моя зміна на роботі. Тож я планувала просто придбати невеликий іменний торт (навіть самостійно пекти не було бажання), можливо, зготувати декілька страв, адже сусідка казала, що обов’язково завітає до мене, думаю прийняла б пару трійку привітань телефоном, дочка б переказала гроші, як подарунок і на тому б закінчилося свято. У такому віці й радості особливо немає, подумаєш, +1 рік до віку.
10 жовтня з самого ранку телефон розривався від дзвінків родичів, подруг, смс. Всі бажали мені щастя, здоров’я, з радістю провести цей день, проте ніхто не хотів прийти до мене особисто. Дуже прикро. Я відпрацювала до кінця зміни, як належить, і не спішачи подалася до порожньої квартири.
А там на мене очікував сюрприз. Двері були не замкнуті, мені аж спливло на думку, що то грабіжники продерлися і обікрали. Насправді у вітальні стояла Вероніка із чоловіком та дітьми, позаду неї мої подруги, навіть рідна сестра з дітьми приїхала, котра також проживає не в Україні. Вони всі вигукнули привітання та підбігли, щоб обійняти. На моїх очах можна було побачити справжні сльози від щастя.
Виявляється в останній день донечка змогла придбати квиток на літак та зібрати усіх, до кого додзвонилася, а мені вирішила нічого не казати. Це було моє найкраще день народження, яке запам’яталося до кінця життя.
