Так трапилося, що свою першу дитину я народила одразу після школи. Хлопець прийняв та змирився із тією ситуацією, тому ми до тепер проживаємо разом та виховуємо трьох: дві дівчинки та хлопчик. Проте у 17 років ті події прирівнювалися до справжньої катастрофи, тому я старанно приховувала свій живіт протягом усього семестру, як виявилося, – даремно.
Про вагітність дізналася дуже банально, організм сам дав зрозуміти всіма природними сигналами. Наважувалася понад місяць, перш ніж розказала батькам про це, а вже потім і Сергію, з яким зустрічалася уже 2 роки. На диво, матір з батьком відреагували нормально. Ну краще, ніж я очікувала. Сказали, що нічого страшного, будемо виховувати дитину у любові та достатку, – потрібно обов’язково народжувати.
Сергій навіть зрадів. Інколи у мене з’являлося відчуття, що я десь немовби у казці. Ніхто не докоряв та не сперечався. Однак, пліток мені не хотілося. Ви ж знаєте, як то може відбуватися. Спершу дізнаються одні, перекажусь іншим і вже вся школа буде гудіти про те, як 11-класниця «залетіла». Тому довелося носити одяг на розмір, потім на два, більший, завжди тримати сумку, або зошит перед собою, аби прикриватися. На фізкультуру мама зробила для мене довідку про звільнення за станом здоров’я, тому я спокійно не ходила на ті уроки.
За всю весну мені ні разу не довелося спостерігати дивні та косі погляди, ніхто не ставив зайвих запитань. «Значить добре приховую» – подумала я. І тут, уже на останньому дзвонику, коли ми всі прощалися між собою (на випускний я вирішила не йти, звичайно, з об’єктивних причин), дівчата запитали мене: «хлопчик чи дівчинка?». Оце був дійсно шок!
Як виявилося, всі все знали ще на початку весни, коли мені доводилося відпрошуватися з уроку по декілька разів, і мої звільнення з фізкультури, навіть одяг, – все видавало. Просто ні однокласники, ні вчителі не хотіли втручатися завчасно у не свої справи. Я була зворушена. Наскільки виховані люди мене оточували увесь цей час.
А вже через 4 місяці я народила здорову та прекрасну дівчинку. На хрестини запросила усіх колишніх однокласників та класного керівника!
