Зустріла я свого однокласника у місті, ми розговорилися. Згадували наші шкільні роки та друзів, як у кого склалося життя. Не могли стримати сміху, коли спогаді зайшли про першу спробу втекти з уроків, а нас зловив директор школи – веселі у нас були шкільні роки, є що згадати. Мова зайшла про нас. Я розповіла, що заміжня, маю маленького синочка, ходжу на роботу. У відповідь запитала Ігоря, як у нього склалося життя. Бо знаю, що він мав вродливу дружину-лікарку, двоє дітей – просто ідеальна сім’я, на перший погляд.
Однокласник почав розповідати, що справді все було просто чудово, стабільна робота, дружина-красуня, гарна господиня, здорові діти. Вони сім’єю любили подорожувати, проводити разом час. Часто їздили за кордон: і з дітьми, і самі, а малечу залишали на бабусь та дідусів.
Та от уже пів року разом з дружиною не живуть. Вона пішла геть із сім’ї. Залишила дітей, його і зникла. Він її знайшов і з’ясувалося, що вона вступила у якусь релігійну секту, яка сповідує «жити для себе», а сім’я – це щось не потрібне.
Як Ігор зі знайомими та родичами не пробували з нею говорити, переконувати, що ця секта ні до чого доброго не приведе – все марно. Стверджує, що це її покликання, мусить бути там.
Ще до того як вона пішла із дому, то брала зі спільного бюджету великі суми грошей і казала, що на благодійність. Чоловік і не був проти, а це виявляється – ось її благодійність. Він дізнався, що там прийнято плати щомісячні благодійні внески, вони для всіх є обов’язковими.
От Ігор із дітьми залишилися самі, та сподіваються все вирішиться найближчим часом. Інна одумається і повернеться у сім’ю. Адже вона чудова мама і любляча дружина. Професіонал своєї справи, яка мала велику кількість пацієнтів і хорошу славу серед колег. Цю історію він нікому не розповідає, лише зі мною поділився, щоб трохи виговоритись.
