Я жила з мамою і з татом у селі. Якось до нас приїхали і повідомили страшну новину, померла мамина рідна сестра. Мама дуже переживала з цього приводу і швидко зібралася в місто виясняти причину смерті своєї сестри. Коли вона приїхала в квартиру, де сестра жила зі своїм сином, вона нікого не помітила. Ну ясно, що сестри вже немає, але де ж подівся Андрій син, Алли, так називалася сестра мамина. Мама постукала в двері до сусідньої квартири і сусідка сказала їй, що Алла померла від серцевого нападу, так сказали лікарі. А Андрія забрали соціальні служби.
Мама швидко побігла в заклад, який займався соціальною допомогою і вияснила в якому дитбудинку знаходиться Андрій. Йому було всього десять років. Моя мама повернулася додому і почали вирішувати з татом, що будуть робити з сином Алли. Мама казала, що їй шкода дитину, що хоче забрати його до нас. Казала, що я і так в них одна, більше дітей вони не планують, а так батько завжди мріяв про сина, от і буде йому так як він хотів.
Мама почала оформляти всі документи на усиновлення Андрія і вже зовсім скоро він почав жити з нами. Якби ж мама знала чим ця допомога і добра справа їй обернеться.
Хлопець був дуже неспокійний, він постійно впутувався в якісь неприємності. У школі на нього завжди нарікали вчителі, майже через день моя мама приходила до директора, де директор грозився вигнати цього бешкетника зі школи.
Мама плакала по ночах і молилася, щоб Андрій виправився. Ми вже думали може підросте зміниться, переросте свій той жахливий період в житті. Ніби мамині молитви були почуті, під кінець школи, а це був одинадцятий клас, Андрій трохи заспокоївся і навіть почав вчитися.
Ми вже всі також заспокоїлися і весь останній навчальний рік Андрій нормально себе поводив, і навіть вступив до кулінарного коледжу. Напевне, в нього такий талант до їжі так як у його покійної мами проснувся. Алла дуже любила готувати, працювала довший час в престижному ресторані.
Коледж знаходився саме в тому місті, де була квартира Андрія, яка після смерті мами одразу з моменту повноліття перейшла у спадок Андрію.
Але як не дивно, всі ці події виявилися тишею перед дуже сильною бурею, як то кажуть. Андрій знову взявся за своє, в коледжі робив різні капості викладачам, зовсім не вчився пропускав заняття, міг декілька місяців взагалі не з’являтися в коледжі. Якось Андрій повідомив нам, що одружується, знайшов собі дівчину. Вона, до речі, теж вчилася разом з ним. Він вирішив познайомити нас своєю дівчиною і запросив всіх у гості до міста. Я, мама і тато поїхали. Коли ми приїхали і зайшли в квартиру, то на диво там було чисто і охайно. Дівчина Андрія нам дуже сподобалася, така мила, тай було видно, що вона кохає Андрія. Моя мама видихнула з полегшенням і подумала, нарешті все налагодиться. Андрій одружився з Катею, так звали його дружину. Вони почали жити разом. Катя старалася з усіх сил, щоб сім’я собі ні вчому не відмовляла, а от Андрій знову почав випивати, зв’язався з небезпечними людьми. Одного разу Катя прийшла до нас в гості, ми з нею подружилися, часто здзвонювалися. І сказала, що завагітніла, але боїться сказати про це Андрію, щоб він не настрашився і не втік від відповідальності.
Тому, ми з мамою самі йому про це сказали. Невдовзі Катя народила доньку, але сама, на жаль, померла при родах. Це була помилка лікарів. Андрій взявся сам виховувати донечку. Звичайно, перечити йому не став ніхто, але я дуже боялася за крихітку, тому на перших порах допомагала брату.
Дівчинка виросла, пішла в школу. Дуже гарною дитиною була і вчилася, і гурток танців відвідувала, та ще й мала неабиякий талант до іноземних мов. Якось Марія, так називалася донька Андрія, приїхала до нас в село. І розповіла, що чула як тато говорив по телефону і казав, що все нібито віддасть і щоб у нього не забирали квартиру. І сказала нам, що не хоче жити на вулиці. Як вияснилося Андрій довго грав в азартні ігри і все ж таки квартиру в нього забрали. А потім ще й посадили в тюрму за хуліганство. А Марія залишилася жити з нами.
