Андрій стояв біля робочого столу і намагався розібратися у кресленнях

Андрій стояв біля робочого столу і намагався розібратися у кресленнях. Але у очах чорніло, всі лінії були розмитими і постійно рухалися. Голова стала важкою, очі самі закривалися, наче чоловік не спав декілька діб. Коли хлопця охопив холод, а на скронях з’явилися краплі холодного поту, він зрозумів, що захворів.

У цей момент просвистіло сповіщення про нове повідомлення на телефоні. Чоловік відкрив чат і побачив чергове фото дружини з обновками. Андрій спіймав себе на думці, що йому абсолютно не цікаво, як справи у його «половинки». За останні 3 роки його кохана Ірина перетворилась на звичайну ляльку, яка думає тільки про манікюр та нові туфлі. Навіть їхній син не викликає у неї жодних емоцій.

Андрій працює на двох роботах та ще й встигає приділити час синові Микиті. Весь побут також став відповідальністю чоловіка. Ірина ж не втомлюється весь час скаржитися, що в неї немає нічого і ніхто її не цінує.

Через годину у Андрія закінчується зміна, і він повинен забрати Микиту з садочка та відвести на малювання. Тому він телефонує Ірі та просить її бути сьогодні з сином. Жінка одразу ж відмовила, оскільки у неї були інші плани на вечір, та ледь не розплакалася в слухавку через те, що ніхто не поважає її право на особистий час.

Істерики та сльози – найулюбленіші аргументи Ірини. Кожна розмова подружжя про розподіл домашніх справ, догляд за сином чи сімейний бюджет закінчується плачем жінки і її скаргами на життя. Чоловік просто не має права відмовити дружині у черговій покупці. Зараз Андрій вже і не згадає, в який момент у них почалися такі відносини. Здається, що та добра, чуйна і кохана дівчина, з якою він одружився і мріяв прожити все життя разом, була в якомусь далекому минулому житті.

Прийнявши потрійну дозу жарознижуючого, Андрій забрав маленького сина з садочка та відвів на заняття. Поки хлопчик був на малюванні, чоловік пішов до лікарні. Лікар був приголомшений, що людина з високою температурою так довго тримається в звичайному ритмі на ногах, адже будь-хто інший вже б давно лежав у ліжку. Після огляду та швидкого тесту лікарі встановили діагноз грип, та порекомендували госпіталізацію. Та Андрій відмовився.

Повернувшись ввечері додому хлопці застали Ірину за розгляданням нових покупок. Андрій сказав, що хворий і ліг відпочивати. Через дві години його розбудив крик дружини, адже їй довелося самій провести весь вечір з сином та вкладати його спати. Поки жінка обурювалася такій несправедливості, Андрій відчув, що лихоманка повертається, і незчувся, як знову заснув.

Ранок не приніс полегшення: температура трохи знизилася, але голова розколювалася на тисячі маленьких шматочків, а все тіло ламало. Тому чоловік зателефонував обом начальникам та попросив про відпустку. Як виявилося, чужі люди можуть бути більш уважними та турботливими, ніж найрідніші.

Зрозумівши, що сьогодні дружина йому не допоможе відвести Микиту в садочок, він зателефонував мамі. Через двадцять хвилин бабуся вже одягала малого, а на кухні варився курячий бульйон. Ірина ж, як зазвичай, зробила всі свої ранкові ритуали і пішла на роботу.

Андрій зібрався і знову пішов до лікарні. Пройшовши всі обстеження та отримавши рекомендації щодо лікування, він повернувся додому і знову ліг відпочивати, як і наказав лікар. Протягом тижня бабуся піклувалася про дорослого сина та улюбленого внука, у квартирі знову з’явився приємний аромат домашньої випічки та спецій. Ірина ж просто приходила ввечері та йшла зранку, жодного разу не поцікавившись станом здоров’я чоловіка.

На п’ятий день Андрію зателефонувала Ірина і сказала, що їй потрібні гроші на новий гардероб, оскільки скоро весна. Чоловік спокійно відмовив і поклав слухавку, коли почув жалісливі схлипування. Він зрозумів, що дива чекати марно, його кохана ніколи вже не стане такою, як раніше. Андрій давно вже перестав відчувати себе коханим, він став простим гаманцем, який не має права голосу. Він як банкомат – при потребі повинен мовчки віддати потрібну суму грошей. І якщо чоловік міг би ще довго терпіти споживацьку поведінку дружини, то для маленького Микити кожен день біля мами, яка його відверто ігнорує, був жорстоким випробування. Хлопчик часто запитував у тата, чому мама його не любить і не грається з ним, плакав щоночі уві сні. Тому далі так продовжуватися не могло.

Пізно ввечері, повертаючись додому з чергового дівич-вечора в якомусь спа-салоні, Ірина побачила біля дверей квартири свою валізу з речами і записку. У ній було написано: «Решту речей передам кур’єрською службою. Наші життя розходяться у різні боки. Документи на розлучення надішлю поштою. Банкомат зламався.»

P.S. Андрій розлучився з дружиною, попри численні спроби Ірини повернути його. Через 2 роки чоловік одружився з колегою по роботі, з якою давно дружив. Маючи спільні цілі та взаєморозуміння, вони побудували щасливу сім’ю, а у Микити скоро з’явиться маленька сестричка.

Всі описані події відбулися насправді, адже Андрій сам розповів мені історію свого життя. Тут є одна неточність, яку потрібно пояснити: чому Ірина весь час забирала гроші у чоловіка, хоча сама ходила на роботу і отримувала заробітну плату. Просто жінка витрачала всі гроші на численні забаганки та зайві речі, зовсім не рахуючи їх. Тому друга робота для Андрія стала необхідністю, адже одної зарплати чоловіка не вистачало на всі обов’язкові платежі та бажання дружини.

Після розлучення Андрій звільнився з додаткової роботи, виявилося, що й одної зарплати їм з сином вистачає не тільки на побут, а і на відпочинок. Чоловік отримав підвищення на роботі.

Ця розповідь ту для того, щоб нагадати про те, що кожен із нас повинен поважати не тільки себе, а й свою другу «половинку». Сім’я – це взаємоповага та спільна робота двох дорослих людей. Якщо докладає зусиль тільки один, то результату не буде ніколи. А ще не забувайте, що будь-яке терпіння колись закінчується і маніпуляції перестають працювати, тому не варто зловживати добротою та довірою близьких людей.

Оцініть статтю
Андрій стояв біля робочого столу і намагався розібратися у кресленнях