У мене велика сім’я, ми живемо у великому будинку, в нас є гарне подвір’я, за будинком город і басейн.
Коли з дружиною одружились, то деякий час жили на орендованій квартирі, потім народилась донька, квартира була однокімнатною, тому ми вирішили придбати будинок. Грошей багато не було, і ми придивились старий, але досить гарний дім. Біля нього було в планах збудувати новий, а цей зійшов би на літню кухню, згодом.
Планували та придбали. Тепер у нас є дім. Моя сім’я жила дуже економно, ми нікуди не їздили на відпочинок, все вкладали в будівництво. Моя матір також допомогла, вона добровільно продала батьківський дім, частину збережень віддала для нас. Вкладали всі свої зароблені гроші. Спочатку був фундамент, згодом, стіни й дах.
Картина майбутнього дому була зрозумілою, але не до кінця зробленою. Коли родилась друга дитина, ми всі гроші які отримувала дружна на дітей вкладали також в будинок. Хоча не все було зроблено всередині дому, ми ж ризикнули й переїхали в той варіант який був. Нарешті, ми у власноруч побудованому домі.
Теща і тесть також запропонували допомогу, ми ж не стали відмовлятися. Так сильно ми хотіли добудувати будинок.
Згодом, ми зустрілись з реальністю. Батьки взялись розбиратись, що дім побудували вони.
Через якийсь період в моєму домі та біля нього, була маса незнайомих мені людей, батьки приводили сусідів і знайомих, показували, який гарний дім вони побудували.
Коли ми з дружиною валились з ніг, бо втомлювались на роботі, знову бачили сторонніх у себе на городі, та на дворі.
Вони почали говорити нам як має бути, а як ні, що куди поставити, а куди перенести. Наші побажання не враховували.
Власне, як було передбачувано вже давно, всі пересварились.
Пройшло вже багато часу, батьки приходять до нас в гості, і не сміють сказати, що щось не так, адже левову частку будівництва і ремонту зробили ми самі. Тепер у будинку зі сторонніх людей, є лише ті, котрих ми запрошуємо самі.
