Нещодавно я дізнався, що батьки моєї дружини обдурили її зі спадщиною. А саме: її бабуся залишила їй, своїй онуці, за заповітом нерухомість – трикімнатну квартиру в центрі невеличкого міста, проте батьки дружини приховали від неї наявність заповіту і удали, що розподіл майна за заповітом буде за законом.
Оскільки онуки до спадкоємства закликаються тільки слідом за батьками, то дружина ніяких заходів щодо отримання спадщини не приймала, вважаючи, що згідно із законом вона не є спадкоємицею. Вона в мене дуже порядна та інтелігента.
Прожила моя дружина з бабусею і дідусем майже всі дитячі роки. Річ у тому, що після народження її молодшої сестри, батьки відправили кохану жити до бабусі, а це в інше місто, за 100 кілометрів від рідного дому. На той момент дівчинці було всього десять років, і вона дуже переживала, що виявилася зайвою для своєї сім’ї. Мама тоді говорила, що їй важко з маленькою дитиною, тому вона поки поживе у бабусі, а потім її заберуть назад.
Потім в цьому ж місті вона закінчила школу, вступила до інституту. В цей час дідусь став сильно хворіти. Вона допомагала бабусі, як тільки могла. Доглядала за ним, ледве встигала здавати сесії, бігала на підробітки. Просто не могла залишити їх в біді. Коли дідусь помер, бабусі було дуже важко. Вони сорок років прожили душа в душу. Моя дружина не відходила від неї ні на крок. Няньчилася з нею, як з маленькою дитиною, доглядала. Нехтувала особистим життям. Дуже хотілося їм допомогти.
Через кілька років бабуся теж захворіла. Батьки про це знали, але ніяк не допомагали, тільки зітхали телефоном. Вона постійно йшла з роботи раніше, доглядала за нею, а коли не було змоги, то вже наймала доглядальниць. Грошей ледь вистачало. Добре, що вже на той час ми зустрічалися, і я їй у всьому допомагав. А після похорон бабусі, батьки одразу з’явилися і почалася історія зі спадщиною.
Живемо ми дуже далеко, так що перевірити слова батьків можливості не мали, та нам й на думку не спадало, відверто кажучи. Немає заповіту, ну й немає, невже вони свою дитину обдурять? Обдурили. В очі брехали, щоб не ділитися.
Я випадково дізнався про обман і не уявляю, що ж мені робити далі. По-перше, розповісти дружині? Їй буде боляче і соромно, хіба вона це заслужила? А з іншого боку, якщо вона не знає, значить, так само буде довіряти своїм батькам, як раніше, а це дуже несправедливо, так мені здається. Адже вони безсовісні і жадібні люди, хіба я не правий?
По-друге, сказати чи тещі, що я їх розкусив? Хочеться сказати, аж зуби зводить як хочеться, особливо коли теща з тестем розпинається по Скайпу як вони про доньку турбується – просто сил немає посміхатися. Але не можу втратити перевагу: нехай вони думають, що я їм вірю, і це може бути корисним в майбутньому в якості залізного аргументу в будь-якій суперечці. І боюся знову ж, що дружина дізнається, а тут дивись пункт «По-перше».
Тесть з тещею з їх совістю та життєвими принципами мене мало цікавлять, але що мені робити з дружиною? Приховувати? Відкрити? Поділитися мені такою інформацією абсолютно ні з ким, як ви розумієте, не така це тема, щоб з друзями обговорювати, та й з батьками своїми теж. Чим більше людей дізнається, тим вище ймовірність, що все розкриється в самий невідповідний момент.
Мені просто плакати хочеться від такої несправедливості. Моя дружина пів життя доглядала за бабусею і дідусем. І вона чесно заслужила від них таку подяку. А рідні люди її нахабно зраджують.
