У своїй сім’я я народився другим, у мене є старший брат, якого все життя мені ставлять у приклад. Я не розумію, хіба кожна дитина не заслуговує на похвалу просто так? Аби її любили не за вчинки, особливо рідні батьки.
Так трапилося, що навчання мені ніколи легко не давалося, на відміну від брата. Той закінчив школу із золотою медаллю, потім вступив до престижного університету, після якого також отримав червоний диплом. А знаєте, що було далі? – Він поїхав працювати закордон і майже не телефонує батькам, можна сказати, забув про них. Зате матір з батьком так гордяться ним, що всі розмови лише про нього: «Романчик отримав грамоту за олімпіаду», «А наш синок вступив до університету, який молодець», «Рома знайшов роботу і тепер сам заробляє».
Я ж ледь-ледь закінчив 9 класів, хоч намагався вчити всі предмети, не гуляв з друзями чи сидів постійно в онлайн-іграх. Пішов далі вчитися до коледжу на столяра. Я бачив, що батьки мене соромляться, можете таке уявити? Насправді уже до 25 років у мене були чималі заробітки, оскільки мої меблі мали чималий попит на ринку. Кучу замовлень із різних куточків країни дали можливість придбати власну квартиру, відкрити невеликий офіс, який перетворився на своє агентство дизайну, а матір і надалі соромиться, що у мене немає вищої освіти. Ну от яка мені з неї було б користь?
Я дуже щасливий, – знайшов жінку своєї мрії, очікуємо на дитину. Ми дуже дружні й кохаємо один одного, хоч доводиться на кожному сімейному застіллі вислуховувати про досягнення брата. До речі, він до тепер холостий і працює у якійсь невеликій фірмі у Чехії, заробляє навіть менше за мене.
Одного разу він приїхав додому, – мати літала від щастя. Ох, ви б бачили його! Такий зарозумілий і пихатий, розмовляв що зі мною, що з батьком зверхньо. Всі ми для нього стали на рівень нижчими. Аж смішно з цього. Моя столярська освіта перетворилася на власний та успішний бізнес, кохана жінка завжди мене підтримує, а він що? Столична освіта і робота за копійки, хоч і закордоном.
Від огиди за брата навіть більше не хочу з ним спілкуватися, нехай наші батьки тішаться, а я залишуся в стороні. Ніколи б не проміняв своє життя на якісь університетські дипломи, які нікому не потрібні, якщо не маєш своєї голови на плечах.
