Я дуже хотіла народити багато дітей. У своїх батьків була одна, тож не хотіла, аби мій син чи дочка також страждали від самотності. Можливо, ви скажете, що нічого такого не відчували, хоч також не мали братів чи сестер, однак саме те відчуття було особисто у мене. Воно проявлялося зрідка, але завжди дуже боляче.
Планувала з чоловіком народити троє-четверо дітей з різницею у 2-3 роки. Для нас це був найкращий варіант. Коли я завагітніла, й подумати не могла, що можу народити двійнят, хоч такі випадки у родині були. При першій діагностиці лікар знайшла два сердечка, а уже через декілька тижнів, побачила і третє. Трійня! Це було трохи шокуюче.
Хоч і хотілося велику сім’ю, але ж справлятися одразу з трьома крихітками дуже важко. Мої батьки живуть далеко, чоловік багато працює. Навіть допомагати нікому. Та все ж, ми вирішили, що справимося. Бажання про декілька дітей здійснилося за один раз.
Дівчатка народилися цілком здоровими, хоч і трішки раніше за нормальний термін. Скоріш за все, місця їм уже не вистачало і чимшвидше попросилися на світ. Що цікаво, вони копія одна одної. Це так весело! Адже перші дні, навіть мені не вдавалося їх розрізняти. Бувало таке, що погодую одну дитину двічі, а іншу жодного разу. Довелося робити донечкам різні зачіски.
Пройшло уже понад 4 місяці, а мій чоловік до тепер не може одразу сказати, хто є хто. І я не ображаюся, і не злюся, – завдання справді не з легких. У дівчат ідентичні риси обличчя. Цікаво, якими вони будуть, коли підростуть, підуть у садочок та школу. Напевно, будуть часто веселитися з вчителів та однокласників.
Не зважаючи на труднощі, ми з коханим все ще думаємо про четверте маля, хоч боїмося, щоб знову не народилася двійня, а то й трійня.
