Можна б було піти їм на поступки, але не поспішайте засуджувати мене. Моя дружина провідник на залізниці, дуже часто вона у рейсах. Я теж працюю з ранку до вечора. Дома часто залишаються діти-школярі. Все життя кругом-бігом, а хочеться приділити увагу родині і трохи спокою.
До речі квартира у нас двокімнатна. Брат житло винаймати не хоче, коштів на ліки і так бракує. Невістка не працює, доглядає його, бо він тяжко хворий. Вона молодше за брата на 10 років. Вони одружені, брат майже зразу зробив їй пропозицію.
Знають друг друга досить давно, випадково зустрілись за два роки до того, як мій брат попав в аварію. На той час він був успішним спортсменом, була перспектива виїхати за кордон. Але, але…
Невістка запевняла нас, та й свого чоловіка, що лікарі дають оптимістичні прогнози, що з дня на день чоловік встане на ноги. Дружина знайшла лікаря, та дізналась гірку правду. Брат ніколи не зможе ходити. Це вирок. Навіщо нам брехати? Щоб ми забезпечували їх, чи може невістка хоче таким чином звільнити себе від невиліковного хворого? Брата я не залишу в біді, щось придумаю.