Ця історія відбувалася зі мною зовсім нещодавно. Моя найкраща подруга ще за часів університету вийшла заміж за хлопця та переїхала в інше місто, в інший кінець країни. Від тоді ми бачили разів зо два, не більше. І ось, так збіглося, що моє наступне відрядження було саме там, де проживає Марійка.
В останній день своєї робочої поїздки ми з нею зустрілися за чашечкою кави у місцевому кафе. До мого потяга залишалося ще понад 4 години, достатньо часу, щоб потеревеніти з подругою.
Зустріч пройшла прекрасно, Марійка познайомила мене зі своєю 3-річною донечкою. Така красуня! Мені аж жаль, що я раніше не знайшла часу їх провідати. Пройшло понад 3 години, коли я зрозуміла, що можу спізнитися. Розплатилася за наші замовлення і побігла на вокзал. Встигла в останні хвилини.
При посадці я не побачила свого квитка! І саме в цей раз у мене був видрукований варіант, а не електронний, як зазвичай. Я переглянула усю сумку – немає. Посадка уже завершувалася. Новий в касі не продавали, а на наступний не було вільних місць. Довелося знімати готельний номер і чекати наступного дня.
Ввечері зателефонувала Марійка і весело сказала, що її доня витягла з моєї сумки квиток, поки розмовляли. Ну але вона ж не зі зла, то просто дитина. Я не знала, що відповісти. Хіба так можна? Ще й сміятися. Не думала, що у мене така подруга.
