Вперше я закохалася, коли мені було лише 16 років. Тоді здавалося, що наші стосунки будуть вічними. Його звали Олег, лише на один рік старший за мене. Хто знає, можливо, ми б були до тепер разом, якби тоді моя матір не заборонила нам спілкуватися. Ось так! Романтика тривали понад 3 роки, доки ненька зовсім не розірвала бажання щось продовжувати. Хлопець просто не витримав постійного морального тиску і втік. Я могла втекти разом із ним, але духу не вистачило так вчинити із матір’ю.
Пройшло декілька років, мені пощастило познайомитися із Михайлом у компанії друзів. У нас швидко все закрутилося і через декілька місяців хлопець запропонував вийти за нього заміж. Як ви думаєте, новий наречений задовольнив матір? – От і ні! І цього разу доводилося вислуховувати від неї докори, постійно сперечатися. Моя мати завжди негативно ставилася до нього. Змінилося лише те, що я уже доросла і змогла самостійно приймати рішення.
Зараз мені 27, чоловікові 29 років, одружені ось уже пів року. Спершу матір стверджувала, що він мене покине, я дарма витрачаю час на нього, одружуватися він не буде, зрештою, як ви зрозуміли – одружилися. Тепер нова хвиля протесту від неньки: «Навіщо він тобі? Він жебрак, ви живете на орендованій квартирі, у нього не стабільний дохід, дітей не заводите, ти втрачаєш свій час, потім нікому не будеш потрібна».
Жаль, що вона не захотіла поцікавитися нашими планами. По-перше, відкласти гроші на власну квартиру, а поки, навіть вигідніше, орендувати. По-друге, дітей я не хочу народжувати без нерухомості, а окрім того, моя кар’єра якраз на піку, от який декрет?
Кожну нашу зустріч матір дратується. Іноді мені здається, що їй не подобається один наш щасливий вигляд. Чесно, це дуже набридло. Вона ще любить дзвонити мені й говорити: твій «коханий» десь поряд? Чому від вдома сидить, нехай працювати до ночі йде, другу роботу шукає!». Називає його телепнем, не вважає його взагалі чоловіком. На основі цих розмов почалися сварки уже між мною та Михайлом. Він хоче, щоб я припинила будь-якій зв’язок із матір’ю, а я так не можу.
Нещодавно відбувся скандал, після якого чоловік зібрав свої речі та пішов. Не знаю, чи взагалі тепер повернеться. А причина така ж, як була колись із першим хлопцем – моральний тиск збоку тещі. Напевно, у цьому є і моя доля вини, адже мені не хочеться руйнувати стосунки із матір’ю і продовжую впускати її у своє життя, підставляючи коханих.
Не знаю, що тепер робити. Михайло пішов, а я дізналася, що чекаю від нього на дитину. Що ж обрати: життя без чоловіка чи без рідної неньки?
