Мені здається, що у всіх проблем більше зі свекрухами аніж з тещами. От і тут чоловікам легше! Хоч би десь ми виграли, але ж ні, дітей народжуй, та ще й панькайся зі свекрухою.
Я сама мати, і розумію, що за свою дитину порву кожного, хто тільки зуміє образити її, проте чоловік вже ж не маленький, чому тоді його мама так хвилюється за нього? Були б причини… Вона постійно всім незадоволена. Як приїжджає до нас в гості то перевіряє кожну шухлядку, аби знайти хоч пилинку. А її улюблена справа — критикувати мене за мої страви. То я борщ не так приготую, то щось пересолю, то взагалі недоварена.
– Яка ж я жахлива господарка, бідний ваш синочок, як тільки терпить мене! – намагаюсь перекривляти я свою свекруху.
– Оксана, я тобі ж хочу допомогти, з такими “вміннями”, як у тебе, мій синочок довго не пробуде, а швидко знайде тобі заміну, он, Марія, сусідка моя, хоч і старша трошки, а господиня яка! Якими пирогами мене вгощала, тобі до неї ще як до неба.
Цими словами вона намагалась мене зачепити, думає я одразу ж побіжу за рецептом пирога?!
Якщо чесно, я вже навіть не сперечаюсь з нею. Всі слова свекрухи я серйозно вже давно не сприймаю, краще мовчати, ну така вона вже людина, нічого не поробиш і не зміниш її, як би я не хотіла. Себе я заспокоюю тим, що вона в гостях в нас ненадовго, а потерпіти я зможу, не пальцем роблена!
Чоловік же на слова мами також навчився не звертати уваги, він розуміє, що вона таким чином показує свою любов, тому також не свариться з нею.
Ось так ми й живемо, від приїзду і до від’їзду моєї любої свекрухи. А у вас в родині як? Багато тут нас таких, в яких проблеми зі свекрухою?
