Мій маленький син дуже замкнута дитина. Не знаю, у якій момент таке трапилося, але у нього зовсім немає близьких друзів. Ще з дитячого садка він сидів окремо від інших дітей та грався самостійно. Нещодавно у нього був день народження, виповнилося 9 років. Дивним чином Віталік сказав мені, що хотів би запросити всіх своїх однокласників на свято. Звичайно, я дуже зраділа, подумавши, що нарешті малий проведе цей день у компанії ровесників і розіслала всім запрошення.
Ми готували справжню вечірку у тематичному форматі. Син дуже полюбляє кіно всесвіт «Марвел», тож я підготувала костюми головних героїв, запросила аніматорів, наготувала декілька столів смаколиків. Віталік сам розфарбовував святкові ковпаки для кожного з гостей. Все дійсно повинно було відбуватися у місцевому парку, де ми орендували декілька альтанок біля озера.
Я розумію, що дитяче свята – той ще квест. Обов’язково хтось занедужає в останній момент, переплутає дату проведення чи повідомить, що зовсім не приїде в останню мить. Однак у нашому випадку ніхто не передзвонював та не відмовлявся, просто стоячи з сином біля альтанок уже зо дві години, ми розуміли – нікого не буде.
Я вирішила, що значить це буде свято для нас двох – велика вечірка в честь Віталіка. Було уже боляче бачити очі малого, проте собі сумувати я не дозволяла, адже була повинна розвеселити дитину у такий день! Витягла телефон та відзняла невелике відео, де Віталік сидів у святковому ковпаку та поїдав свій торт, показала і фотозону, і аніматорів. Подумала, що непогано це викласти у соціальні мережі, раптом хтось з його однокласників побачить і пожалкує, що не прийшов.
У ТікТок цей ролик завірусився уже протягом першої години публікації. Всі відреагували на мій підпис «У мого сина сьогодні день народження! Жаль, що ніхто із запрошених гостей так і не прийшов». У відео набралося майже сто тисяч лайків та двадцять вісім тисяч коментарів: у них батьки розповідали, як зривалися їхні власні дитячі вечірки.
Я не поспішала повертатися додому, хотіла аби Віталік повеселився вдосталь, хоч і без друзів. Напевно ще через пів години – години, до нас почало приєднуватися чимало людей: і дорослих, і малих. Всі приходили з подарунками та вітали мого сина із днем народження. Чесно скажу, я не розуміла, що відбувається, адже навіть не бачила, як ті люди писали у коментарях, що упізнали місце і зараз приїдуть на свято.
Так назбиралася цілий натовп. Подарунки Віталік відкривав до самої ночі! Думаю, він надовго запам’ятав той день і був справді щасливим.
