Дочка у вісімнадцять стала матір’ю. Інша дівчина на її б місці не змогла вчинити так, як вчинила моя дитина. Завжди буду підтримувати доньку, що б не сталося. Пишаюся, що змогла виховати таку усвідомлену дівчину. Я впевнена, що донечка буде найкращою матір’ю для своєї дитини. Хочу розповісти історію, яку довелося пережити нашій родині.
Народила я Марічку також дуже рано — у дев’ятнадцять. З батьком доньки познайомилася в коледжі. Я сама була з бідної родини, тому коли на мене запав найбагатший хлопець з групи то просто не могла в це повірити…Але він мене просто використав, добився того, чого хотів, і пішов…Дуже плакала, коли тримала в руках тест на вагітність, найбільшим страхом було те, як розповісти про все мамі. Але хоч яка строга вона не була — підтримала мене і допомогла виховати Марічку.
Важко було, але ми впоралися. Донечка дуже старанно навчалася, тому виграла грант на навчання закордоном. Я так пишалася Марічкою…Вона досягла цього сама! Разом з мамою проводжали донечку на навчання і плакали, адже розлука триватиме в цілий рік! Марічка обіцяла, що будемо на зв’язку з нею кожного дня…
Зізнаюся, деякий час не могла повірити, що дочки не має вдома. Я звикла до того, коли щоразу приходжу з роботи, то Марічка сидить за письмовим столиком і щось читає…Як мені цього не вистачало. Дуже переживала за неї, як їй одній в інші країні…
За день до приїзду Марічка якось дивно себе поводила…Вона говорила, чи люблю я її, і якщо щось станеться, чи не відмовлюся…Мені було трохи моторошно, не розуміла, чому вона мене це запитує. Можливо в неї щось із навчанням, і вона боїться мені це сказати…Але я обіцяла донечці, що все буде добре, і що ми з бабусею на неї чекаємо!
Мама приготувала святковий обід, спекла улюблені Марійчині струдлі, а я зробила пасту з морепродуктами. Таку “розкіш” не кожного дня собі дозволиш, але це була найулюбленіша страва донечки. З вокзалу Марічка сказала її не зустрічати, мов зустріне подруга. Не могли вже з мамою дочекатися приїзду нашої гості.
Нарешті у двері постукали. Мама побігла за подарунком, а я пішла відчиняти. На порозі стояла Марічка…З дитячою люлькою…З кімнати вийшла матір і затамувала подих від здивування.
— Мамо, бабусю, знайомтеся, це ваш онук, Артемко. — показувала донька малятко, а я не могла повірити в побачене…
Мамі стало зле, я накапала їй ліків. Марічка нагодувала та вклала спати дитину, а потім розповіла, що трапилося з нею на чужині…
На студентській вечірці дочка познайомилася із новою компанією. Вона ніколи не бувала на таких заходах, проте її нова подруга вмовила йти. Там Марічці підмішали щось в алкоголь і вона більше нічого не пам’ятає, що з нею було в той вечір. Дочка отямилась і пообіцяла собі не ходити на такі “дійства”. Через місяць її почало нудити…Подружка вмовила зробити її тест на вагітність, і він дав позитивний результат. Марічка боялась мені щось казати…Але вирішила народжувати…Вона не знає навіть, хто батько. Дивом для мене було, як вона могла стільки часу від мене таке приховати? Та і я не здогадалась…Марічка ще й вчитись встигала, щоб зі стипендії не злетіти, адже ці гроші її були конче потрібні…Ну і ну…
В її словах я впізнала себе дев’ятнадцятирічну. Також боялась розповісти мамі про вагітність. Кричати на Марічку не стала, та й не було ніякого сенсу. Нічого вже не вдієш, будемо виховувати. Тепер я — бабуся!
