Я вважав себе рішучим чоловіком. Рішення приймав легко, не вагаючись і про наслідки ніколи не шкодував. Але життя доволі складна річ, і мені на схилі літ прийшлося дуже тяжко.
Молодими ми з дружиною переїхали з Краснодарського краю на Україну. Всі родичі залишилися в Росії і ми тоді часто відвідували їх. Йшов час, ми отримали гарну двокімнатну квартиру, підростала донька. Я працював будівельником, а дружина була на хазяйстві. З часом забажалося більшого, продали квартиру, купили дім. Все було, і город, і худоба. Видали доньку заміж, народилася онука.
Але через 3 роки донька розлучилася і виїхала з дитиною в Росію. Там вдруге вийшла заміж, народила ще дівчинку.
І ось вже 15 років вона у нас на утриманні.Так, вона в мене єдина донька і з кожної зарплати переводили їй гроші, відправлення, допомагали чим могли.
3 роки тому я пох0вав дружину і залишився сам. Часу сумувати не було, я так само тяжко працював, щоб підтримувати доньку, яка й досі не працювала, там у себе на Кубані. Здоров’я моє погіршилося, що приховувати, я багато палив та прикидався до чарки від самотності та відчаю.Продав дім, купив менший і без города, потихеньку зробив там ремонт, взяв техніку в кредит. А решту знов відправив доньці та онучкам. А потім раптово п0мер мій брат-близнюк. І знову відчай, самота, відсутність підтримки, чарка.
В такому стані я дуже вразливий, а донька з моєю молодшою сестрою почали тиснути на мене, мовляв, продавай все, приїжджай до нас, тут ми будемо всі разом. І я піддався, отримав задаток на будинок, почав розпродавати речі, і раптом зрозумів, що ж я роблю.
Що виходить – на ті гроші, які я отримаю з продажу будинку, там в Росії, я нічого не куплю, роботи в станиці не має, пенсію мені ще не виплачують. Де жити? Де працювати? Що буде з грошима? Кому я там потрібен старий?
Донька запропонували жити в літній кухні без зручностей, а гроші в банк. Але я такому вже не вірю, скоріше за все вони змусять мене покласти на іпотеку за доньчине житло або розтринькають.
Я вирішив зупинитися і повернув задаток. Тут мій дім, тут все, що я нажив тяжкою працею, і я не заслуговую жити на старості літ в літній кухні. Донька з сестрою обізвали мене бовдур0м, і все стало на свої місця – без грошей я там нікому не потрібен.