Минуло близько 15 років, а він лише зараз повертався до дому. Андрій розумів всю складність ситуації, знав, що все змінилось за п’ятнадцять років. Його стукіт серця від хвилювання, здавалося, чув весь світ.
Багато років тому, Андрій з Мариною одружились. Однак, дітей мати не могли. Ніхто не міг сказати причину, тому пара вирішила погодитись на штучне запліднення.
Ця процедура не з дешевих, тому чоловік, взяв всю відповідальність на себе і подався заробляти гроші за кордон. Андрій зустрівся з небезпекою, він пам’ятав лише те, як сідав в літак, а після цього його знайшли поблизу аеропорту, у нього була травма голови, і повна втрата пам’яті.
З того моменту, його називали Богданом, він був спокійним і мало розмовляв.
Старий дідусь, знайшов його. Він жив один, дітей не було, а дружина померла ще молодою. Ось так, Богдан і його названий батько, 15 років проживали разом. Дідусь як міг доглядав за своїм сином.
Пам’ять до чоловіка так і не поверталась весь цей час. Звертались в різні служби, однак все було марно.
Йшов час, чоловік працював і жив з дідусем, який його врятував. Одного дня, він почав згадувати якісь моменти зі свого минулого життя.
Пам’ять поверталась поступово. Спочатку згадав, що працював на будівництві, там і отримав свою травму. Також згадав, що у нього є дружина, і звали його зовсім не Богдан, а Андрій.
Чоловік розумів, що минуло вже 15 років, дружина, мабуть, заміж вийшла і в неї вже нове життя.
Коли він приїхав додому і зайшов на подвір’я, дружина від шоку зомліла, а за нею вибігли троє дітей.
Андрій зрозумів, що в його Марини уже є інша сім’я. Однак, не смів ображатись та винити її.
Коли дружина прийшла до тями, пояснила своєму, зниклому на такий довгий час, чоловіку, що всі ці діти його.
Річ у тому, що Андрій здавав свій генетичний матеріал, який зберігався у клініці. Коли дружина зрозуміла, що від чоловіка не було звісток, вирішила, не відкладати таку справу на потім, вона ризикнула і продала дачу, завдяки цьому у неї з’явилась перша дитина. Згодом, позичила гроші й випробувала долю ще раз – тоді народила ще близнят.
Жінка розуміла, що важко їй буде з трьома дітьми одній, але вірила в неможливе.
Андрій не міг стримати сліз, тепер у нього є сім’я про яку вони з дружиною колись, так мріяли. Він запросив до себе жити названого батька, який такий довгий проміжок часу, був поруч з ним і підтримував його у всьому.
Чоловік пішов на роботу, працював не далеко від дому, щоб не тривожити свою родину. І телефонував через кожні дві години, щоб дружина з батьком не переймались.
Андрій всім серцем любить своїх дітей, піклується про батька, і робить щасливою свою дружину, він надолужує всі втрачені роки, які не був поруч.
