Ця ніч була для мене з чоловіком – доленосною. Я пішла попити води на кухню і побачила дитячий візочок під вікном.
-Антон, прокинься… Прокинься ти, з цим потрібно щось робити!
-Що знову відбувається? Чому ти не даєш мені спати, котра година?
–Третя година ночі! Антон, там дитина під вікном в дитячому візочку, біля неї нікого немає!
Мій чоловік швиденько прокинувся. Ми одягнулись і вийшли на вулицю, дійсно, під вікном нашого будинку стояв візок, в ньому лежало немовля, ми замітили ярлик з пологового, на ньому були вказані дані про малечу, але прізвище було замальоване маркером.
Антон відразу зателефонував до поліції. З нами не охоче розмовляли в таку пору, але все ж пообіцяли відправити черговий патруль.
Ми запитали, чи можна віднести дитину до квартири, поліціянт нам дозволив. Я відразу взялась перевдягати та годувати дитину, це був хлопчик, йому було три тижні, судячи з ярлику. Він був русявий і з блакитними оченятами.
Через пів години, до нас у двері постукала поліція. Вони довго нас опитували, а також роздивлялись місце, де ми знайшли немовля, вони фотографували всі речі хлопчика, дали нам якісь документи на підпис і забрали дитину у відділок.
Пройшло три дні, ми з чоловіком не могли знайти собі місця, все думали про підкинуту дитину. Вирішили звернутись до поліції, але нас відразу направили в службу опіки. Як і очікували, нам не захотіли давати всієї інформації про знайду, однак, ми наполягли, аргументувавши тим, що саме ми знайшли малятко. Нарешті нам дали хоча б якусь корисну інформацію:
-Після огляду, ми встановили, що хлопчик повністю здоровий, ніяких вад та проблем зі здоров’ям немає. Його відразу забрала сім’я, яка була в черзі на всиновлення.
-А рідна матір, її знайшли? Хто вона? – запитала я.
-Звичайно, однак, її даних розповсюджувати не маємо права. Вона зовсім молода дівчина, приїхала з далеку, батькам про дитину не розповідала, адже боялась, що виженуть з дому. Тому, вона написала відмову від малюка.
Ми з чоловіком зраділи, що дитина в хороших руках, а також, тому, що її знайшли саме ми, адже поганих людей вистачає. Зараз цей блакитноокий хлопчик росте в сім’ї, де його так чекали люди, котрі не могли мати свої власних діток.
