Якось до мене приїхала моя подруга, з якою я дружив же дуже довгі роки. Ми разом вчилися в школі, потім вступили в один університет. І приказка про дружбу чоловіка і жінки , що нібито такого не буває, на нас не діяла. Я всього хотів завжди дружити з Аліною, так звали подругу, і не більше. Своєї другої половинки, я в ній не бачив ніколи. А от як людина вона була дуже цікава. Така відповідальна, цілеспрямована, добра і завжди була готова прийти на допомогу. Дружбі нашій було вже понад п’ятнадцять років. Якось ми з Аліною, перервали зв’язок на довший час. Я чув тільки від її мами, що вона вийшла заміж за заможнього мужчину і живе у достатку. Я, якщо чесно, не хотів мати сім’ю. Мені було добре і самому. Працював і жив сам. Якось не щастило мені на нормальних жінок і так, я припинив пошук свого щастя. Надіюся, може колись воно буде, але на даний час я цього точно не хочу. Подивився ще як живе декілька моїх знайомих і щоразу, переконувався в тому, що сімейне життя складне. І важко знати людину, з якою буде легко йти в житті і радіти тому, що ви разом.
Одного разу, повертаючись з роботи, бачу, телефонує Аліна. А я нещодавно згадував про неї і запитував її маму, як у неї справи. Аліна питалася як я живу, коли ми можемо зустрітися. Казала, що заскучила за нашими постійними теревенями і прогулянками. Я був радий чути подругу. Звичайно, що я погодився на зустріч. На роботі саме мав відпустку, тому сказав Аліні заходити в будь- який час. Бо я переважно постійно був вдома. На наступний день, Аліна приїхала. Купила наші улюблені еклери і вино, яке ми з нею постійно пили, коли зустрічалися. Аліна приїхала зі своїм маленьким сином. Сергійко називався. Вони зайшли у квартиру, Аліна обняла мене при зустрічі. І ми сіли за стіл, їсти наші улюблені еклери, пити вино і розмовляти. Тим часом, малий Сергій грався у моїй кімнаті за комп’ютером. До речі, як на п’ять років, то син Аліни був дуже розумним і кмітливим. Аліна почала розповідати мені про останні роки свого життя. У неї багато чого змінилося. Вона закінчила університет, так як і я, знайшла роботу. Ми закінчували з нею архітектурний.
Вона працювала в офісі, дизайнером інтер’єру. Розповідала, що робота була хороша і прибуткова. Але одного разу, вона познайомилася із замовником, який просив оформити інтер’єр його будинку. Заможній чоловік був, от і Аліна невдовзі вийшла за ньго заміж і звільнилася з роботи. Зараз живе прекрасно. І тут Аліна мені в один момент починає жалітися і каже:- Попросила свого Богдана, так називався її чоловік, купити мені нову машину. А він відмовляється. Розказала, що він мало дає їй грошей на власні розтрати і дорікає тим, щоб вона поверталася на роботу. Але Аліна каже, що їм достатньо грошей і що вона може сидіти вдома і проводити час з сином.
Виходить так, що чоловік моєї подруги просто напросто скупий. А можливо, він економний. Зі слів Аліни, мені здається, що вона і справді перетинає палицю. Машина в неї є нормальна, навіщо їй нову, хіба для статусу і все.