Феномен «яжмать» все більше проявляється у сучасному світі. А мене не перестає це дивувати. Сьогодні я все більше і більше стикаюся із ситуаціями, де матері, виховуючи своє чадо, не виставляють рамки у їхній поведінці. З таким перебігом подій суспільство все частіше зводиться до двох категорій: «чайлдфрі» та «яжмать». Перші не хочуть дітей взагалі, а другі прирівнюють їх до божества, не розуміючи ганебн0го впливу такої позиції.
Інтернет повен таких історій, проте хочу розказати вам історію, де я особисто була свідком другої категорії людей – «яжмать».
Одного прекрасного вихідного дня, я проснулася із чудовим настроєм і зрозуміла, що найкращим його початком стане сніданок у одній з місцевих кав’ярень, де подають чудову і запашну каву та свіжоспечені круасани, які я так люблю. Уже за годину була там. Поряд із моїм столиком сиділи мама із п’ятирічним хлопчиком, на вигляд.
Спершу, на що я звернула увагу, а можливо, і всі присутні у кав’ярні, хлопчик дуже голосно себе поводив: стукав ножками об стілець, бив руками столик. Впевнена, що він гіперактивна дитина, якій немає, де подіти всю свою енергію, та хіба це причина поводити так себе поводити поміж людей? Найгірше, що матір ніяк на це не реагувала.
Дитина трохи заспокоїлась, коли принесли сніданок. Здається, все було добре до моменту, коли принесли рахунок. І тут зв’язався діалог:
– Пробачте, заплатите за нас, а то я так поспішала нагодувати дитину її улюбленим омлетом, що залишила гроші вдома.
– Вибачте, але я не можу. Можливо, у вас є кредитна картка, хтось може занести вам гроші або залиште у нас свій паспорт і донесіть оплату за рахунок.
– Як ні? Ви не бачите, що я з дитиною? Я маю зараз з нею повертатися додому і знову до вас? Тоді давайте зробіть наш сніданок за рахунок закладу, вам жаль чи що? Я у вас постійний гість, невже не можете зробити виключення мені з дитиною?
– Мені шкода, але заклад не може цього зробити
Після ще 10-хвилинною такої розмови, стався дуже неочікуваний поворот подій. Ця мама дістала із сумочки банківську карту і оплатила рахунок! Звичайно, додавши своєму синові: «Дивись синок, потрібно вчитися, щоб не стати таким же обслуговуючим персоналом як ця тьотя».
Найвеселіше те, що жінка мала можливість оплатити рахунок за сніданок у кав’ярні, проте вирішила, що їй повинні, адже вона з дитиною! Мені здається, що той, хто відчуває впевненість у своєму праві поводити себе так безцеремонно щодо навколишніх, буде робити це незалежно від присутності дітей. Дитина – зовсім не виправдання хамській поведінці. Ніхто не загострює увагу на бездітних нахалах, які лізуть без черги і топчуть ноги. Справа не в материнстві, а в неадекватності таких людей.
Жартувати на тему того, як з нормальної людини жінка перетворюється в матір, можна скільки завгодно. Але зовсім скоро жарти перестануть ними бути, оскільки така поведінка все більше поширюється у сучасному світі.
