Сьогодні я їхала зранку на роботу та стала свідком результату правильного виховання. Природно, що в такій порі автобус був увесь переповнений. Всі їхали то на роботу, то на навчання. Старші люди, напевно в поліклініку, або на ринок, бо куди ж їм ще у 8 ранку?
На наступній зупинці після моєї зайшов маленький хлопчик. На вигляд йому було років 7, не більше. На спині ніс великий шкільний портфель. Зазвичай дітей батьки ведуть за руку до школи, рідко коли можна побачити, аби дитини самостійно добиралася на заняття.
Зайшовши у транспорт, хлопчик одразу зняв портфель та переклав до рук, щоб не заважати іншим. Жінка спереду встала з місця та запропонувала сісти, мовляв, дитину ще з ніг зіб’ють. Однак хлопчик заперечив. Хто стояв поряд також почали казати, що досить небезпечно стояти посеред натовпу, особливо дитині.
Попри слова дорослих, хлопчик твердо заявив, що достатньо сильний та дорослий, щоб стояти. Сказав, що його мама вчить бути справжнім чоловіком і поступатися місцем дівчаткам та старшим. Всі вмить замовкли. Уже звиклося, що батьки оберігають своє чадо, навчають думати лише про себе.
Через декілька зупинок дитина спокійно вийшла, а всі так і продовжили здивовано дивитися їй у слід.
