Всім привіт, мене звати Христина і мені 23 роки. Хочу розказати вам історію, яка зовсім нещодавно трапилася зі мною на побаченні з один юнаком. Навіть не знаю, весела це чи доволі сумна ситуація.
Серйозних стосунків у мене ще не було, хоч, скажу чесно, уже дуже хочеться. Саме тому я зараз активно ходжу на побачення, знайомлюсь із чоловіками. У мене, напевно, як і у будь-якої жінки, є свій перелік рис характеру, які хотілося б бачити у майбутнього нареченого. Один з таких пунктів – щедрість. Не знаю як вас, але мене виховали у сім’ї, де батько повністю відповідав за бюджет. Моя мати могла навіть не працювати, адже її чоловік давав завжди гроші. Звичайно, я не претендую одразу на гаманець хлопця, з яким лише зустрічаюся, але принаймні у ресторані він повинен оплатити рахунок, особливо, якщо запросив.
Ось, одного дня, на вечірці у друзів я познайомилася з Іваном. Гарний хлопець, здався мені навіть доволі інтелігентним: ввічливо себе поводив, багато не пив алкоголю. А ще у нього чудове почуття гумору, це великий плюс. Ми домовилися наступного дня зустрітися у парку, прогулятися та відвідати один з місцевих ресторанів.
Все пройшло чудово, ми весело провели час, смачно повечеряли, а потім я попросила рахунок в офіціанта. Іван сказав, що оплатить на барі та відійшов. Через 10 хв прийшов до мене та попросив дати 500 грн, мовляв, забув дома банківську картку. Я майже розсміялася, адже він сам декілька годин назад оплачував через телефон квитки у кіно. Гроші, звичайно, йому дала, а то ще були б проблеми.
Після того випадку, Іван все ще пише мені та телефонує, а я не хочу більше з ним спілкуватися. Що це за чоловік такий, який не може подбати про рахунок в ресторані й просить у дівчини гроші? Краще б наперед сказав, що оплачуємо все навпіл, а не створював таку ситуацію. Що думаєте?
