Зі своєю дружиною Мариною я познайомився десять років тому — ми разом відпочивали на морі. Спочатку думали, що то курортний роман, але доля нас знову звела в одному місці, тому продовжили наше спілкування. Марина вже була колись заміжня, і має дитину від першого шлюбу, проте мене це не злякало, я був закоханий в таку жінку по самі вуха.
В нашій сім’ї могло б бути все добре, якби не моя теща. Вона спокою мені не дає, постійно змушує працювати в неї на дачі. А в мене що інших справ не має? І так відпустку не брав, хотів грошей заробити, та тут ще й на вихідних мушу працювати! Набридло все, з дружиною постійні сварки з цього приводу, вона ж моїй матері допомагати не хоче, чому це я повинен?
Коли перший раз знайомився з Ларисою Михайлівною, то вона здалась мені досить доброзичливою жіночкою. Маринку вона дуже любить, і це помітно — робити нічого не змушує, все сама. Якось дружина попросила поїхати допомогти тещі на дачу і я люб’язно погодився. Якби знав, в яку пастку потрапив! Тепер кожні вихідні мушу туди їздити й пахати як віл, в той час, як Марина та Лариса Михайлівна відпочивають. В їхній сім’ї правило — працювати повинен тільки чоловік…Але ж і я не залізний!
Мати ображається, що я не навідуюся до неї, оскільки весь свій вільний час проводжу в компанії тещі. Хоча моя матір живе в селі, в неї своє господарство та город…Просив дружину допомогти й мамі, поїхати якось до неї, на що вона дала негативну відповідь. За словами Марини її свекруха й сама добре справляється, а в Лариси Михайлівни хвора нога.
Спочатку терпів все це, але згодом не зміг. Працюю з понеділка по п’ятницю десять годин на день в офісі, в суботу та неділю повинен їхати з десяток кілометрів на дачу, аби теща давала свої вказівки, а я, як слухняний песик — все виконував. Своє невдоволення виговорив дружині, та ж образилась на мене і довгий час не розмовляла. Коли мій пил осів вона знову запропонувала поїхати до матері, але я так просто відступати не збирався. Тому Марина почала скандалити вдруге.
Якось, повертаючись з роботи, зустрів нашого спільного друга. Я ж йому почав розповідати все, що було в мене на душі. Як теща наосточортіла зі своєю роботою, вибрики дружини…Друг мовчки все вислухав і розповів те, від чого я досі не можу оговтатись.
Виявляється, в Марини був не один чоловік, як та мені розповідала. І що не дивно, всі вони йшли через Ларису Михайлівну. Та використовувала своїх зятів, як робочу силу, а дружина матір свою у всьому слухала. Ну й ну…Не я один таке пережив! Друг сказав, що й так ще довго протримався.
Проте розлучуватись з Мариною не поспішав. Спочатку вирішив все обговорити, як дорослі люди. Вперше, за довгий час ми удвох залишились на вихідних — без тещі. Розповів все, що думаю про Ларису Михайлівну, і що та просто руйнує її життя. Якщо піду я, то історія повториться — чоловіки будуть тікати, бо не витримають такого натиску з боку тещі. Марина все мовчки вислухала, але нічого не сказала. Ми все-таки подали на розлучення. Дружина зібрала свої речі й пішла.
Я був дуже засмучений…Колись сподівався, що це саме та жінка, з якою проведу життя, проте помилився…Марина пішла на поступки своєї матері.
Була субота. У дверях пролунав дзвінок. Дивно, хто б це міг бути? Зазвичай до мене ніхто не приходив…Та й я не бував вдома. Відчинив двері й побачив Марину.
— Я все обдумала…Почнімо спочатку?
