Нещодавно моя подруга розказала мені свою історію життя. Від почутого у мене до сьогоднішнього дня шок. До слова, познайомилася я з нею в університеті. Ми були не одногрупниці, але разом стали членами студентського парламенту, тому часто зустрічалися на різноманітних активних заходах. Аня доволі тиха та скромна дівчина, вчилася не на відмінно, але й трійок не заробляла. Навіть про себе вона майже ніколи нічого не розказувала, та це не важливо. Нам було весело разом, оскільки я також не з-поміж активних людей із багатьма друзями.
Закінчивши університет, ми продовжили наше спілкування. Намагалися зустрічатися за чашкою кави, розказати останні новини життя та поділитися новими планами та перспективами. І ось, раптово під час чергової такої зустрічі у нас виникла доволі особиста розмова, тож Аня вирішила розказати свою історію.
Народилася вона у бідній сім’ї, батька ніколи не бачила, мати важко працювала, щоб прокормити її та брата. Коли братові було 18, а Ані всього лиш 10, їхня матір захворіла. Протягом чотирьох років брат виконував обов’язок утримувати сім’ю, взявши сестру та матір під опіку. Іноді їм також допомагали дальні родичі. Коли йому було 22, а подрузі 14 – матір померла. Звичайно брат продовжив догляд за своєю молодшою сестрою.
Все змінилося, коли брат зустрів свою майбутню дружину. Олена одразу не сподобала Аню, адже чому вона повинна розділяти своє сімейне житло разом з кимось. Звичайно, спершу все було добре, не виганяти ж дитину із дому. Проте з часом Аня все більше потерпала від докорів дружини брата: «Не те варить, не так підмітає, не працює, сидить у нас на шиї». Ані уже було 16, тому вона швидко знайшла собі роботу.
Так моя подруга почала підробляти то прибиральницею, то офіціанткою, то роздавала брошури на вулиці. Але докори все не стихали, а брат ніяк не перечив своїх дружині. Тож Анна вирішила, що обов’язково вступає до університету, працюючи та знімаючи кімнату у гуртожитку. Все вийшло навіть краще, ніж вона планувала. Аня пам’ятала, що у сусідньому місті проживає мамин двоюрідний брат, тож вирішила випробувати удачу.
Знайшовши контакти, подруга одразу зв’язалася із проханням допомогти із житлом для вступу в університет, хоча б на перший час. Фортуна була на її боці, оскільки двоюрідний брат матері без сумнівів погодився.
У той час Олена, дізнавшись, що Аня збирається в інше місто в університет і більше не буде приносити гроші із підробітку додому – зібрала валізи та виставила їх за двері. Можна сказати, що братова дружина вигнала Аню з власного дому. Найголовніше брат ніяк не заперечив, лише побажав щасливо доїхати. Подруга дотепер не розуміє, чому брат так вчинив. Можливо, Олена розказала йому все зовсім по-іншому.
Маючи невелику кількість грошей із останньої зарплати, Аня успішно доїхала до маминого двоюрідного брата, який допоміг не лише із житлом, але й з пошуком роботи. Так Аня і опинилася в університеті, де познайомилася зі мною.
А брат із дружиною продали мамину квартиру та переїхали, куди – не сказали, і звісток ніяких немає. Тож Аня продовжує жити у своє задоволення, а далі життя покаже.
