Нещодавно мені пощастило бути на весіллі найкращої подруги. Але на самому святі не за планом пішло все, що тільки можна. Хочу розказати вам детальніше, як найкращий день перетворився у повне розчарування.
Це було велике весілля, на 300 людей. Перше проблема виникла ще під час самої церемонії, коли батько нареченої спізнився аж на годину і не міг проводити її до вівтаря. Поки на нього чекали, зламався кондиціонер. Це був спекотний літній день, температура досягала понад 35 градусів, плюс неймовірна вологість. Оскільки, людей занадто багато, було складно рухатися, не врізаючись у когось, і спека не покращувала ситуацію.
На самому ресторані молодята вирішили максимально зекономити, де все наплутали, офіціанти працювали погано, один навіть примудрився пролити мені вино на сукню, дума, ви розумієте, що пляма так і не відіпралася від такого дорого плаття (купувала спеціально до весілля). До середини дня погода зіпсувалася, навіть фотосесія не могла нормально відбутися. До речі про фотосесію. Фотограф – це окремий вид мистецтва на цьому весіллі. Здається, наречений запросив якогось свого знайомого, який мав не зовсім професійну техніку. Постановка кадрів виглядала, як поклик із минулого, десь так з 2007 року. Іноді нас зовсім фотографували на мобільний телефон.
З ведучим також були проблеми. Річ у тому, що часу на пошуки тамади у подруги було зовсім обмаль, на той час більшість вже були зайняті. Вирішили ризикнути та запросити на цю роль якогось там родича, який уже мав такий досвід роботи. Вона розказувала мені, що з першої зустрічі він їм сподобався: веселий, підтримував будь-які ідеї. Але, згодом, всі її спроби залучити його до написання хоча б якогось сценарію та добірки музики закінчилися тим, що все доводилося шукати та писати самим нареченим. До того ж конкурси були жахливі та не веселі, жарти іноді навіть обурливі. Думаю, кожен з вас може уявити собі, що таке поганий тамада.
Під кінець свята повинен бути торт. Нагадую, гостей запросили багато, а от замовити достатньо торта не догадалася. Звичайно, не кожен зміг попробувати, а ті, кому пощастило отримати свій бажаний малесенький кусочок, ледве розсмакували його.
Я от не розумію, навіщо так економити на весіллі? Краще б запросили меншу кількість людей, за те із нормальним рестораном, фотографом та ведучим! Після цієї пригоди, мені спало на думку, що я взагалі не хочу такого свята, краще організую із чоловіком красиву та скромну церемонію із найближчими людьми та всі будуть задоволені.
