Після школи у мене мав бути дуже важливий екзамен, від якого залежало чи вступлю я до університету мрії на спеціальність, на яку довго вговорював своїх батьків. Готувався цілий рік, кожного дня сидів над підручниками, аби бути найкращим зі вступників, адже хотів не просто пройти конкурсний відбір, але й мати можливість навчатися державним коштом.
За декілька днів до екзамену стало дуже лячно. Руки тряслися, ночами майже не спав, нічого не їв. Не міг і слова сказати, так переймався. Всі рідні та друзі казали, аби я заспокоївся, адже впевнені, що мені вдасться все здати на найвищому рівні, все-таки цілий рік старань не може пройти даремно. І ось, за один день до тієї самої дати, мати принесла мені лікарства, заспокійливі, мовляв, якщо буду так багато думати про екзамен – не зможу зібратися з думками.
Напевно, таблетка була сильнодійна, адже буквально за годину я вже солодко спав та бачив сни. Тести повинні розпочатися о 12 годині дня. До того часу і матір, і батько уже давно працювали, тож збиратися я мав самостійно. Однак, вже була 11:30, а я все ще знаходився у своїй постелі, так мовити, відсипався за всі ті безсонні ночі упродовж тижня.
Дякуючи другу, який телефонував разів зо 7, я зумів проснутися і абияк за 20 хв прибігти до місця проведення. У піжамі, не поснідавши, зате здав на найвищий бал. Ще трохи і проспав би усе на світі.
