На вулиці ніч, близько другої ночі, я біжу в аптеку, дружина відправила. Піднялася вночі з сильною температурою і болем в горлі, не знаю, де вона могла так простудитися. Але я одразу ж вдягнувся і вийшов з дому. Падав дощ. Було холодно і дуже темно, добре ще, що хоча б аптека працювала цілодобово і в той момент, не було перезмінки. Прийшов, дав фармацевту трубку, дружина назвала всі необхідні ліки, які їй потрібні. Поки чекав, коли дзвінок між ними завершиться, дивлюся сидить на сходах під дашком, заховавшись дівчинка, років п’яти. Вдягнена дуже легко, кофта на короткий рукав і штани до колін. А на вулиці було в ту ніч дуже холодно, незважаючи на те, що було літо. Я взяв те, що купив в аптеці, подякував і вирішив підійти до дівчинки.
Я запитав її чому вона тут стоїть. Маленька відповіла мені, що стоїть вже тут від обіду і чекає на тата. Пояснила мені ситуацію, виявляється вона йшла з татом у магазин, він зустрів по дорозі свою знайому і вони просто її забули. Забули забрати дитину. Дівчинці всього п’ять років, вона ледь змогла пояснити, чого вона тут стоїть. Я вже мовчу про те, щоб дівчинка показала, де вона живе.
Я розумів, що зараз у мене виникли дві проблеми. Я не хотів залишати дитину мерзнути на вулиці і мусив якнайшвидше віднести ліки своїй дружині. В якої висока температура і нестерпно болить горло. Я вирішив взяти дівчинку з собою додому, щоб маленька ще теж не захворіла і не мерзнула, дівчинка по дорозі розказала як її звати, Іринка називалася вона. Розповіла, що живе вона з татом, мами у неї немає. Я хотів вияснити, де мама поділася, Іринка сказала, що мама полетіла на небо. З її слів, я зрозумів, що мама просто померла, бо хто ж іще, може просто взяти і полетіти на небо. Напевне, придумали малій таку історію, щоб не завдавати зайвого клопоту собі, тай дитину не засмучувати .
Ми прийшли додому, я дав дружині ліки і пояснив ситуацію, яка склалася, але дружині, було настільки погано, що вона просто випила ці жарознижуючі ліки і заснула. Я розумів, що краще все вияснити зранку, можливо дружині стане легше. Тай дівчинка хотіла вже спати, я бачив як її оченята, закривалися самі по собі.
Запропонував Іринці з’їсти щось, дитина з радістю мені кивнула і посміхнулася. Була дуже голодною. Вона з’їла картоплю з відбивною і салатом, потім ще десерт запропонував, так вона ще кусок торта доїла до останньої крихти. Запила це все смачним какао і просто заснула, прямо на дивані в кухні.
Я взяв ковдру і подушку накрив маленьке янголятко, щоб вона нарешті відігрілася.
Ще довго сидів на кухні і думав, як має завершитися ця історія з дівчинкою і вирішив, що рано треба обов’язково йти у поліцію з дівчинкою і вияснити, чия це дитина. Чому батько так повів себе і залишив дитину на вулиці.
Наступив ранок, дружина прокинулася. Тай я теж довго не міг спати, ми сиділи на кухні і говорили про пригоди цієї ночі. До речі, дружині стало набагато краще, температури вже не було, хіба легкий більу горлі, ще поки не покидав її.
Марта, так звали мою дружину, приготувала сніданок і ми разом чекали, поки проснеться Іринка. Ми з Мартою поснідали, і тут прокидається ця маленька моя знайда. Марта запропонувала Іринці сирники зі сметаною на сніданок, і молоко. Іринка поїла, ми вийшли з дому. На вулиці було знову холодно, лив дощ. Ми швидко сіли в машану і перед тим, як їхати в поліцію, я вирішив купити дівчинці елементарний одяг. Мені було шкода дитину. Ми заїхали в магазин, одягнули Іринку і приїхали до відділку. Саме на чергуванні був мій друг. Ми з ним рідко спілкувалися, але якщо мені потрібна допомога, то в більшості випадків, Сергій, так звали друга, мене виручав. От і знову сталася така ситуація непередбачувана і складна. Ми зайшли в поліцію, я покликав Сергія пояснив йому все. Він сказав очікувати нам у коридорі.
Довго ми не чекали. Дільничий, одразу вияснив, де живе дівчинка Іринка. Правда, йому в цьому допомогла Іринка, описала місцевість навколо будинку в якому живе. Ми поїхали до квартири Іринки. Довго стукали у двері, але ніхто не відчиняв. Як тут, ми чуємо прокручується ключ у замку і з дверей виходить чоловік. Вигляд у нього був, звичайно не дуже, брудний одяг, видно було, що людина невиспана, тай ще з похмілля. Ми розпитали його, чому він залишив донечку і забув про неї. Він пояснив це тим, що закрутився у справах. А ще й зустрів знайому, з якою довго не бачився. До речі, ця знайома спала п’яна в дитячій кімнаті Іринки. Я вирішив взяти ситуацію в свої руки і забрав Іринку до себе. Я бачив, що нічого путнього з батька Іринки не буде, і рано чи пізно, малечу заберуть від нього в дитячий будинок. Зараз ми з дружиною живемо втрьох, я Іринка і Марта, і ми щасливі.
