Маринку я знаю вже давно — разом ще зі шкільної парти. Все життя йдемо пліч-о-пліч. Разом вступили до університету, разом влаштувались на роботу — щоправда, у різні відділи. Маринка у фінансовий, я — в маркетинговий. Ми майже як сестри — все робимо разом, проте з особистим життям в нас все по різному.
Я вже одружена як два роки — плануємо з чоловіком дітей, але Маринка радить мені не поспішати, а пожити трохи для себе. В цьому я з нею погоджуюся, я іноді заздрю її легк0важності та свободи до життя.
Маринка не мала серйозних стосунків — всі її чоловіки були на один раз, і вона ні про що не шкодувала. Їй і хотілось так жити, а я не осуджувала в її виборі.
Але нещодавно дівчина познайомилась з одним хлопцем — звали його Олександр. Він був на декілька років молодший за подругу. Спочатку мені здалось, що це знову чергова інтрижка Маринки, але коли їхні стосунки вже продовжувались декілька місяців, я поцікавилась у подруги, що все ж між цими двома.
– Марин, а у вас з Сашею все серйозно? Це щось на тебе не схоже, скільки часу зустрічатись з одним і тим самим хлопцем, — жартома сказала я подрузі.
– Ой, Ань, не знаю, сама шокована, але мені здається, що я закохалась у нього…- ніяково відповіла подруга.
– Ти що! Це ж чудова новина! Давай ти сьогодні з Сашею приїдеш до нас вечеряти? – запропонувала я Маринці.
Так і зробили. Маринка прийшла зі своїм коханим. Спочатку мені здався він дуже приємним хлопцем, але згодом, по розмові, я зрозуміла, що не такий він вже ідеальний, як розповідала Марина. Вони розповіли, що хочуть полетіти відпочивати у Грецію. Я розуміла, що таке задоволення коштує багато, але все ж була рада за подругу, що вона знайшла собі такого щедрого коханого. Та як виявилось, всю поїздку оплачує Марина. Той Олександр взагалі не працює ніде — Марина каже, що він творча особистість і зараз у пошуку натхнення. Ми з чоловіком тоді переглянулись між собою, але не стали нічого говорити, то її життя…
Стосунки все ж закінчились, коли вони повернулися після відпочинку. Вночі зателефонувала Марина, вся в сльозах, просила, щоб я приїхала.
Коли я зайшла до неї в будинок, подруга сиділа на підлозі та плакала. Той покидьок Олександр вкрав у неї всі гроші й залишив листа, в якому йшлося, що він її не кохає, а просто використовував. Також у листі він сказав, що вона стара і не красива.
Мені було тоді шкода подругу, які все ж сволоти живуть на цьому світі! Подрузі я запропонувала, щоб та подала на нього заяву про пограбування в поліцію, але подруга не хотіла більше нічого з’ясовувати з тим мерзотником, а просто забути його, як страшне сновидіння…
