Нас у батьків двоє: я та моя сестра. Вона старша за мене та дуже рано вийшла заміж, переїхала жити до чоловіка в інше місто. Я залишилася одна, скажу чесно, було доволі самотньо, особливо, зважаючи на той факт, що у нас з Катею колись були доволі теплі стосунки. Після її заміжжя ми стали все менше і менше спілкуватися. Я навіть не змогла повідомити сестрі, що наші батьки розлучилися, адже вона просто не підіймала від мене слухавки! Ну і ладно, потім все одно їй про це сказала безпосередньо наша матір.
Дуже скоро ненька знайшла собі іншого чоловіка. З вітчимом наші стосунки ніяк не ладналися. Він багато випивав, часто зчиняв скандал вдома. Мене принижував та виставляв претензії ба навіть за не вимиту тарілку, яку, до слова, залишив він. Але ж він чоловік! А прибирати справа жіноча! О як! Матір ніяк не могла йому заперечити. Не знаю, напевно боялася просто.
Після чергового скандалу та розбитого посуду, я просто не витримала. Рідна людина мене зовсім не підтримала, тож я зібрала свої речі, купила квиток та пішла з дому. Врешті-решт можу забезпечити себе самостійно, поживу деякий час у сестри, а там і роботу знайду, і квартиру винайму. Почну життя з чистого аркуша паперу. От би було все так безтурботно, як я тоді вважала.
Сестра не відповіла на моє повідомлення, де я написала, що скоро приїду до неї. «Ну і ладно» – подумала я, не ж не вижене мене на вулицю. Приїхавши першим ж потягом, я почала набирати Катю. Вона взяла телефон аж з п’ятого разу!
– Привіт, чому ти надзвонюєш, уже пізня година, у мене син спить!
– Я писала тобі! Наш вітчим зовсім уже вийшов за рамки, мені довелося зібрати речі та покинути рідну домівку. А куди я поїду, як не до тебе? Ти взагалі читала мої повідомлення??
– Читала…Але не думала, що ти це все серйозно! Де ти будеш жити? У нас з чоловіком двокімнатна квартира на мене та дитину. Тіснитися всім в одній кімнаті я не хочу!
– Я можу спати на кухні! Скоро знайду роботу і зможу переїхати. Ти ж моя сестра! Залишиш мене одну в незнайомому місті?
– У тебе є хоча б якісь заощадження?
– Так, взяла все, що мала…
– Ось і винайми собі хостел якийсь. Завтра зустрінемося у центрі, вип’ємо кави і обговоримо усе. А ще краще, піди і придбаq зворотний квиток і повертайся додому!
Після цього Катя поклала слухавку. Рідна сестра не прийняла мене…Я стояла зовсім одна посеред порожнього вокзалу і думала, що робити далі. Повертатися не хотіла, мене й не очікували там побачити знову…І тут, до мене звернувся незнайомий хлопець. Сказав, що приїхав у гості до друга, як тут побачив мене, засмучену. Запропонував піти з ним, якщо мені ніде ночувати.
Чи злякалася я? – Так. Чи погодилася? – Так. Вирішила ризикувати до останнього. Хлопці виявилися порядними: допомогли надалі знайти мені роботу офіціанткою, дозволили пожити у них скільки знадобиться. До того ж через місяць з тим хлопцем ми почали зустрічатися.
А з сестрою так більше й не спілкувалися. Для мене вона більше не існує, як і я для неї.
