З Тарасом ми почали дружити з пелюшок. Наші родини жили в одному під’їзді, різниця у віці між нами була 1 рік.
Тарас з малечку був розбишакою, відрізнявся від мене дуже не спокійним характером, та й ще давалася взнаки не благополучна родина. Батьки почали пиячиmи і зовсім не приділяли синові уваги.
В школі ми так само міцно спілкувалися. Але це була така собі дружба – прогулювали школу, брехали вчителям, зривали уроки. Почали палити та випивати.
Мої батьки, щось підозрювали, і були проти мого спілкування з Тарасом, але що насправді вони могли вдіяти?
На початку 10 класу я потрапив в аварію, ледь вижив, довго лікувався. Тарас з хлопцями дуже мені допомогли грошима, приходили в лікарню. Але в школу я більше не повернувся.
До кінця 11 класу були спроби нашого спілкування, але хвороба дуже змінила мене. Я вже не міг як раніше гуляти, пиячити, бути розбишакою. Зі мною навіть, рідним було важко спілкуватися. Так, поступово, ми віддалилися один від одного. Після випускного батьки перевезли мене на захід країни для подальшої реабілітації. І ми там залишилися жити.
Минуло п’ятнадцять років. Час від часу до мене надходили не дуже гарні новини про мого старого друга. Він навчатися не пішов, зв’язався з дурною компанією, був одружений, жінка кинула його. Алкоголь, наркотики. Навіть була тюpма.
Якось пізно увечері мені хтось написав у вайбер. Я був приголомшений. Це ж Тарас! Він розповів про те, що скоро буде в моєму місті у справах і дуже хоче зустрітися. Я дуже зрадів, але потім стало якось ніяково. Що чекати від цієї зустрічі, навіщо все це? Та й моя дружина була проти, бо боялася поганого впливу на мене.
Я думав, що зустріну страшного алкоголіка та наркомана , а на зустріч мені прийшов худорлявий інтелігентний чоловік, я ледь впізнав в ньому Тараса.
Я був у шоці! Стільки років не бачитися!
Ми довго спілкувалися, Тарас багато розповідав про своє життя. Про бурхливу молодість, про помилки. Про те що жив не як слід і все втратив. А одного разу чомусь пригадав мене, і те що я ледь не помер за одну мить. Зрозумів – життя швидкоплинне, досить вбивати себе. Він змінився на краще. Працює, мріє допомагати людям. Почав молитися.
Я радий, що наважився на зустріч з Тарасом. Я пишаюся ним. А кажуть, люди не міняються!
