Ми з Олегом, так називався мій чоловік живемо вже сім років. За час нашого шлюбу, Олег завжди активно проводив свій день. Він намагався вдома, бувати, тільки тоді, коли йому це потрібно, решту часу він проводив, або ж з друзями або на роботі. Ми жили вдомі у Олегових батьків. Я, як найкраща невістка, готувала їсти, прибирала, до речі, ми не жили там самі, ще були два брати чоловіка. Тож я повинна була готувати на всіх. Бо окремої кухні у нас не було. Чоловіка вдома практично не бувало. Я так хотіла, щоб у нас були сімейні вечори, у колі рідних, тай діти скучали за татом. За час шлюбу з Олегом, у нас народилося двоє дітей.
Поки ми жили у свекрухи, я не почувалася себе, як то кажуть, у своїй тарілці. Завжди хотіла переїхати. Але ж ні, я слухала свого чоловіка. Який казав, а для чого нам переїжджати і платити гроші за знімну квартиру, якщо у моїх батьків можна пожити безкоштовно. А тим часом назбираємо трохи грошей, на власну, вже не знімну, квартиру.
Кожного вечора у нас була традиція. Ми сідали і всі разом вечеряли. Свекруха моя, жодного разу не приклала рук до цих вечерь. Все мусила робити я. Якщо чесно, це вже починало мені набридати. Мої дітки дуже мене любили, допомагали у всьому, я старалася догоджати їм, як могла. Кожного дня різна випічка, наготовлювала їм різних смаколиків. Відводила одного сина в садок, а іншого в школу. В принципі, мені моє життя подобалося, окрім того, що я хотіла б, щоб чоловік трохи більше мені допомагав, як з дітьми так і по дому. Ну і, найбільша моя мрія була- це мати свій окремий куточок. Одного разу, чоловік дуже поспішав на роботу, я попросила його відвезти сина у школу, а мене по дорозі в супермаркет, за продуктами. Він погодився. В школі мене вчитель на трохи затримав, бо розповідав про майбутній концерт, який мав відбутися найближчим часом. А наш з Олегом син, чудово грав на фортепіано і співав. Я зайшла в машину і Олег почав на мене кричати:- Та скільки можна, ти що не бачиш, як я спішу? Ти вже набридла мені із своєю рутиною, ти перетворилася в якусь затяту домогосподарку. -Змінюйся, бо мені з тобою нецікаво. -У твоїй голові, тільки прибирання і їжа, хватить або ти змінюєшся, або ми розходимося– заявив Олег.
В той момент, коли він це сказав, мені навіть не хотілося їхати з ним далі. Я вирішила, що краще, буду йти пішки за продуктами, ніж вислуховувати ці пусті дорікання. Мені стало дуже образливо від слів чоловіка. Я питала себе, що ж я роблю не так. Доглядаю за дітьми, прибираю в домі, щоб було чисто, готую смачну їжу. А йому це все не довподоби. Я вирішила, що потрібно щось змінювати. І, найперше, я почала змінювати себе. Кардинальних змін мені не потрібно було, бо ж я розуміла, що мені не йдуть різні короткі стрижки, і всілякі екстримальні досліди, які можна на собі проводити. Тому, записалася до своєї подруги на манікюр, педикюр, мінімальну стрижку і фарбування волосся. Таня, так звали мою подругу, дуже здивувалася з приводу моїх таких різких змін, адже в мене все завжди було стабільно. Я ніколи не хотіла експерементувати над своїм образом, а тут так вирішила.
Моє перевтілення вийшло, кращим, ніж я того очікувала. Новий колір волосся, доглянуті нігті, ніжний макіяж. Таня дійсно майстер від Бога. Коли я прийшла додому, то свекруха і діти мене не впізнали. Свекруха, щоправда не раділа за мене, а лиша кивала своїм проникливим поглядом, і в думках собі думала щось негативне. Я була впевнена в цьому. Коли повернувся чоловік, я була впевнена, що він якось відреагує на мої зміни, але ж ні. Він навіть не зробив мені жодного компліменту, і після скандалу, який стався в той день, він досі не розмовляв зі мною.
Я вирішила не зупинятися у своїх змінах. Розуміла, що діти вже підросли, що я можу зайнятися якоюсь своєю справою, щоб відволіктися від рутини, і приносити радість як собі, так і чоловіку. Почала займатися організацією різних культурних вечорів, а подекуди й вечірок. У мене був до цього хист, так що, це мені вдавалося з задоволенням. Дома, я так як і чоловік, почала бувати все рідше, і рідше. Дітей, час від часу залишала у своїх батьків, вони мені з радістю допомагали. Якось Олег ввечері перед сном, почав просити в мене вибачення, за те, що казав, що я нудна і казав, що заскучив за моїми смачними пиріжками і за тим затишком, який я створила в домі. Що краще повернути все назад. Я знала, що повертати все, надто пізно. Мені подобалося таке життя, і мій чоловік сам хотів його змінити. І знаєте, в нього це вийшло. Через рік ми розлучилися. І я десь в маленькій мірі вдячна йому за те, що він дав можливість зробити мені крок у майбутнє, щасливе майбутнє.
