Коли народилася перша дитина, все було як у всіх сім’ях: чоловік працював і заробляв кошти на утримання сім’ї, а я сиділа у декреті із нашою дочкою.
Після того, як я повернулася на роботу, моя кар’єра стрімко зросла. Саме тоді, коли я вийшла на стабільний високий заробіток, дізналася, що вагітна вдруге. Звичайно, про високу посаду можна забути, декрет на 3 роки повністю зламає моє положення у компанії. Тоді, порадившись із чоловіком, ми вирішили, що у декрет вийде він.
У нашому суспільстві такий перебіг подій не прийнятний. Мені дуже дивно, коли на початках люди зустрічали мого чоловіка і казали: «От тато молодець, гуляє з дитиною». Так, ніби це не його дитина і він робить якийсь подвиг. А загалом, я трошки з ними згодна: чоловік в декреті чути смішно, як дискримінаційно б це не звучало, адже так вийшло, що Ігор ніколи не міняв підгузки та не залишався надовго із першою дитиною. А до слова, декрет ж не лише про дитину. Прибирання, готування обіду та вечері, загалом увесь побут також перекладалося на його чоловічі плечі, адже я, працюючи 12 годин на добу, не зможу відповідати за всі процеси.
Ось так ми змінили свої ролі і протягом усього періоду його догляду за дитиною ставалося чимало смішних моментів. Найгірше для Ігора було змінити підгузок. Спершу я його вчила на плюшевому мішці, але дитина то зовсім інше.
Ігор розказав мені, як вперше залишився в дома з нашою другою дитиною. Коли дійшла справа до підгузка, все пішло шкереберть. Згнітивши серце, чоловік почав розмотувати пелюшку і розчіпляти підгузок, намагався робити все акуратно, та де там.
Дитина вертілася, сміялася, неначе забавлялася з татуся і його безпорадності. Нічого кращого Ігор не придумав, і пішов до сусідів. Він сподівався на допомогу пані Марії, уже старша жіночка, яка має внуків. На нещастя мого чоловіка, її не було вдома, зате був її чоловік – Петро.
Картина виглядала весело: двоє дорослих чоловіків намагалися поміняти підгузок 3-х місячній дитині. Брудний вони зняли, а от новий одіти – квест другого рівня. Спершу не зрозуміло де перед, а де зад у підгузка. Потім як його одіти, якщо дитина постійно рухається і, звичайно, як так зробити, щоб той підгузок тримався.
Вони вирішили, що найкращим рішенням буде дочекатися пані Марію із магазину. Ось так наша дитина понад годину лежала повністю гола, очікуючи порятунку для горе татуся.
Звичайно, сусідка повернулася додому і з хохотом допомогла моєму чоловікові та ще й провела експрес-тренування на майбутнє.
Пройшло уже чимало років, а ми до тепер сміємося із сусідами з тієї історії, про двох дорослих чоловіків і підгузок.