Миколай Степанович два роки тому залишився сам, бо поховав дружину. Мав дві дочки, однак ті жили за кордоном і мало коли приїжджали в гості до старенького пенсіонера. Дідусь і подумати не міг, що скоро до нього навідається сусід – майстер на всі руки, який докорінно змінить і помешкання, і життя 90-річного чоловіка.
Антон мешкав навпроти Миколи Степановича. Був тямущим будівельником-універсалом. Працював не тільки у Києві, але й посезонно підробляв у Польщі. Там із бригадою будували здебільшого невеликі двоповерхові будиночки по 80 квадратів.
Якось-то увечері Антон побачив сусіда, який вовтузився із ключем. Єдина на увесь коридор лампочка не освітлювала добре прохідну, тож пенсіонер не міг відчинити двері. Хлопець допоміг старенькому, а той ґречно запросив Антона на чай.
Чоловік трохи поспішав на футбол із хлопцями, однак не відмовив. Коли зайшов досередини, перше враження мав не із приємних. Двокімнатна квартира була сильно запущена: підлога прогнила, тріщини у заляпаних стінах, на багатьох меблях не трималися дверцята, двері з кухні теж не закривалися. Потрібно було міняти й вікна, бо дуло у квартирі страшенно.
Старенький тільки здвигнув плечима. Якби діти інколи гроші не висилали, то він би не мав за що і продуктів купити та комуналку оплатити. Сам має інвалідність, ниють хворі руки, не може собі житло до ладу привести. Колись був шанованою людиною, а зараз про нього ніхто не згадає.
Антона дуже розчулили слова пенсіонера. Сусід вирішив довести старому, що не все молоде покоління про нього забуло. Почав одразу ж з наступного дня. Узяв у підмогу ще двох товаришів. Розчистив квартиру дідуся від поламаних меблів, уклав ламінат, пофарбував стіни. За декілька тижнів за власний кошт закупив нові меблі.
Тепер будівельник часто навідується до пенсіонера. Підкрутить, підлатає, коли що поламається. І своїх товаришів закликає допомагати таким самотнім старшим людям.
