Родина — це найбільше багатство, яке має людина. Я на жаль виріс в дитячому будинку, і ніколи не знав, що таке батьківська ласка. Кожного дня, проведеного в дитбудинку, я вірив і сподівався, що колись мене всиновить якась родина…Але так того і не дочекався. Зараз мені двадцять п’ять років, і я тепер будую свою родину сам — моя дружина вагiтна.
З дружиною я познайомився в цьому ж дитячому будинку. Вона також не бачила ніколи своїх батьків…Але тепер ми впевнені, що наша дитина такого ніколи не відчує.
Якось, повертаючись з роботи, я помітив чоловіка, який чатував мене біля мого будинку. То був пізній вечір, і я почав думати, що грабіжник…Але коли підійшов той чоловік швидко втік. Я навіть не роздивився його обличчя.
Наступного дня мені зателефонувала дружина і попросила якомога швидше приїхати до дому. Я злякався, можливо їй стало погано, або вона вже народжує, тому я швидко до неї примчав, навіть не розпитався, до чого такий поспіх. Як тільки зайшов у будинок то побачив, як якийсь чоловік сидить за столом на кухні та розмовляє з моєю дружиною…Все це виглядало досить підозріло, але коли я побачив, хто ж сидить за столом, то ледь не зомлів.
На кухні сидів чоловік, який був повним зображенням мене. Волосся, очі, погляд — я спочатку подумав, що сходжу з розуму. Адже перед собою я бачив себе!
Як виявилось, у мене є брат-близнюк…І його звати Артем…Отакої, я навіть не сподівався, що колись знайду когось із рідних. Тоді я відчував водночас і радість, і сум, я не розумів взагалі, як мені слід реагувати на цю ситуацію… Ми тоді говорили майже весь день… Брат розповів, що мама змушена була відмовитись від однієї дитини, адже жила тоді дуже бідно, і боялась, що не прогодує двох дітей. Братові вона розповіла про мене тільки зараз, коли почала дуже хворіти…
Я був шокований…Як вона могла віддати іншу дитину? Але я радий, що взагалі про це дізнався. Тепер у мене є брат, про якого я так довго мріяв. З мамою я поки що не був готовий познайомитися…Але гадаю, що зроблю це, бо потім вже буде занадто пізно…
