Мої батьки одружились, будучи ще геть молодими. Причиною цьому стала я, точніше вагітність мною. Коли матері було лише 17 років, вона дізналася, що очікує на дитину. Проблема була у тому, що мій батько зовсім не хотів створювати сім’ю. Він взагалі нічого серйозного планував. У школі тато був популярним хлопцем, всі дівчата за ним бігали, і мати стала не винятком.
Повідомивши про свій стан батькам, моїм бабусі з дідусем, мати домоглася весілля. Природно, що їх змусили одружитися заради майбутньої дитини. Коли я була маленька, ніколи не помічала поміж них неприязні чи ненависті. Наша сім’я була дружня, з мого погляду батьки поважали один одного. Лише в 10 років я усвідомила істину.
Батько часто гуляв з іншими жінками. Все, що він робив для нас з мамою – приносив гроші та забезпечував базові потреби. Якщо мені потрібно було додатково сплатити за навчання чи придбати новий одяг – мамині турботи. Вона була змушена працювати не менше за батька, адже виховувати дитину справа недешева.
Коли мені було 13 років, якраз важкий підлітковий період, батьки розлучилися. Мати просто не змогла більше терпіти гулянки батька. Ми переїхали в окрему квартиру, невеличку у далекому районі, адже грошей було обмаль. Мені хотіли попри все спілкуватися з рідним батьком, що стало раптом заборонено.
Так-так, матір не давала змогу нам зустрічатися. Якщо тато телефонував при ній, – виривала телефон з рук та завершувала дзвінок. Вона кожного дня розказувала, який він поганий, невірний і нелюб’язний чоловік. Мені, як підлітку, все ж було важко зрозуміти, чому це все так відбувається. Навіть деякий час звинувачувала себе, адже через мене вони одружилися у свій час. Виходить, я принесла у їхнє життя нещастя.
Через рік матір вирішила, що пора шукати собі іншого чоловіка. До слова, батько переїхав в інше місто і більше ніколи й не бачились. Мій вітчим виявився повним дурнем. Ми з ним взагалі не ладнали. Постійні чвари та скандали. Дійшло до того, що він почав змушувати віддати мене у школу-інтернат.
Почувши про це все, моя бабуся, матір батька до речі, твердо заявила, що буду жити тепер з нею. Вона забрала мене до себе, у теплу домівку сповнену теплом та любов’ю. Я вже й навіть забула, як це – жити у мирі на злагоді.
Так і минули роки, я не спілкувалась ні з батьком, ні з матір’ю. Вони й самі цього не хотіли, кожен створив іншу сім’ю та жили своїм життям, розпочавши його з чистого аркуша.