Мені тридцять, живу я на найманій квартирі. Працюю я різноробом — колись не хотів йти вчитись, а тепер маю! В мене є дружина, яка нещодавно народила мені спадкоємця — синочка Андрійка. Живемо ми не дуже бідно, але й не багато…Заробітної плати не вистачало, тому я дурeнь вирішив кредит узяти. Батьки мені не допомагають — тато п0мер ще десять років тому, а мама живе в селі…
Матір часто звала мене назад у село, проте дружина була проти. Вона себе у сільській місцевості не бачила, та і я не можу уявити, що там робити. Тут хоч робота завжди знаходиться — то охоронником візьмуть, то ремонти якісь роблю…А у місці постійно щось будують. Нещодавно переїхали на нову найману квартиру. Дружина пішла у декрет, сама не працювала, тому я мусив взяти кредит…Олег(мій товариш) обіцяв мені в наступному місяці хорошу роботу — з’явилося замовлення на ремонт у квартирі, йому ця робота не сподобалась, а я ж готовий взятись за будь-що. Тому, сподіваючись на хороші гроші, я й взяв кредит. Думав, що скоро виплачу, але замовлення те зникло, як і мій товариш…
А тут і мама телефонує, каже, що захворіла, і хоче, щоб я переїхав у село і допомагав їй…Я ж сиджу весь у боргах, не знаю, за що хапатися, а тут матір зі своїми проблемами! Часто сварився через це з мамою, ще й дружина масло у вогонь підливає : “Та що ми там у вашому селі будемо робити? У нас тут і так проблем вистачає, а ви нам кажете до вас приїздити!”.
В нас є трохи землі у селі, крім будинку. Мама здає їх в оренду місцевому фермеру — з цього має трохи грошей кожного разу…Мені ж ці гроші вона ніколи не пропонувала! Каже, що я вже дорослий і сам маю заробляти, але ж допомагати батьки повинні? А я у дитинстві постійно порався на тих грядках і біля дому, а яка тепер мені з цього дяка?
Ні сестер, ні братів я не маю. Всі у селі кричали, що мені так пощастило! Жартували, що не прийдеться ні з ким сваритись за спадок, що батьки всі гроші мені будуть віддавати. Так і було, доки батько був живий — трохи допомагали мені. Як тільки тата не стало — мама свою розмову почала, мов “переїжджайте у село, та й будете мати гроші”. Але я на такий компроміс йти не хотів, тому часто ігнорував матір.
Мама крім доходу від земель має ще й пенсію — нещодавно почала її отримувати. І я тепер думаю, навіщо їй стільки грошей? Адже живе в селі, нічого собі не купує. Продукти постійно є! Хоч би синові своєму єдиному трохи дала…
Ось нещодавно дзвонила мені сусідка, і сказала, що мама землі ці хоче переписати на мою тітку! Та молодша за матір на десяток років…Звідки така щедрість, запитаєте ви? Та я ось впевнений, що мама жалілась сестрі своїй на мене, що я такий поганий, не хочу матері допомагати…Тітка ж почула, що з цього їй вигода буде, дуже вона хитра! Тому й вислуховувала кожного разу мамині скарги за “недолугого” синочка. Матері сподобалось, що про неї піклуються, от і вирішила у спадщину тітку включити!
А мені ж ці гроші зараз ой як потрібні! Сиджу весь у боргах…Матері начхати на мене. Що тепер робити, не знаю…Доведеться їхати у село і вирішувати всі справи спочатку мирно, без судової тяганини. Хоча, знаючи своїх родичів…
