Матір, яка не втрачала надію і дочекалася свою доньку, яка пропала безвісті.

Ця історія мене дуже зворушила. Я дуже дружила з Яною, це була моя подруга ще з дитинства. Ми були як нерозлий вода, як то кажуть. Жили по сусідству одна від одної. Були одним словом, як сестри. Але невдовзі наші дороги розійшлися. Я вступила до університету. Причому в іншу країну. Там і залишилася потім жити. Знайшла собі роботу, вийшла заміж. Чоловік був американцем. Ну я і власне виїхала в Америку вчитися. Мені все подобалося, але час від часу, я навідувала рідну домівку. В нас з чоловіком народилися двоє синів. Я пишаюся ними і дуже їх люблю. А про Яну,  після того як виїхала в Америку, не чула нічого. Окрім того, що моя мама одного разу повідомила мені страшну новину, пропала безвісті її донька. З чоловіком Яна розлучилася. Отож, я так зрозуміла, що вона повністю залишилася одна, без жодної підтримки. Моя мама розповідала як вони всім містом шукали доньку Яни. Але результату пошуки не давали ніякого. Казала, що Яна одного разу, навіть руkи на себе хотіла наkласти. Від тієї розпачі, що пропала її єдина донька.

Якось я вирішила навідатися додому. Купила квитки. Мої сини також вирішили поїхати зі мною. Хоча і народилися вони в Америці, всеодно тягнуло їх до бабусі. Ми прилетіли. В аеропорту нас зустріла моя мама. Розплакалася від щастя, адже давненько я вже не приїжджала, років так, напевно, п’ять.
Ми приїхали до мами, пообідали з дороги і прилягли з дітьми. Я вирішила, що зустрінуся все ж таки з Яною. Попросила контакти подруги у своєї мами. На наступний день зателефонувала їй і домовилася про зустріч. Яна запросила мене до себе в гості. Коли я прийшла до неї додому, подругу ледь впізнала. Вся така схудла, зморшки під очима.

Ми розговорилися, вона розповіла мені, що кожного дня надіється, що її донечка повернеться. Вона мене розчулила, ми обидві розплакалися. Я її утішала і казала, що вона обов’язково повернеться. На все свій час. Навіть якось бовкнула до Яни:- От побачиш, невдовзі ти почуєш її голос. І ви знаєте, так і сталося. На наступний день подзвонила до мене Яна і сказала, що мої слова здійснилися. Донька повернулася. Не знаю, чи це знак долі такий те, що я сказала чи просто збіг. Але я рада за подругу, більше вона не чекатиме.

 

Оцініть статтю
Матір, яка не втрачала надію і дочекалася свою доньку, яка пропала безвісті.