В шлюбі зі своєю дружиною вже десять років, маємо двох прекрасних діток. Все б чудово, якби не моя теща, яка мене ненавuдить. Не розумію, чому вона мене так не любить, я ж нічого п0ганого їй не зробив.
Пам’ятаю, як дружина знайомила мене з майбутньою тещею. Вона тоді дуже косо на мене дивилась, все застілля мені було дуже не комфортно. Пізніше дізнався від дружини, що матір постійно влазила в її особисте життя. Кохана моя терпіла все це, але коли її матір знайшла для неї кандидатуру і вже була запросила цього хлопця на “сватання”, то жінка розізлилася і посварилася з матір’ю. Вона сказала, що сама буде вирішувати, з ким їй будувати своє майбутнє життя. Так після цього ми й зійшлися.
Я розумію, чому теща так на мене реагує, адже я повна протилежність її ідеалу зятя. У мене не має багатих та консервативних батьків. Я зі звичайної родини. Батька у мене не має – лише я і мама. Працювати я рано пішов, навіть не маю вищої освіти, оскільки на це зовсім не вистачало часу…Проте зараз маю хорошу та стабільну роботу.
Напевно і цим я сподобався своїй майбутній дружині. Їй набридли матусині синочки-мажори, вона хотіла незалежного та самостійного чоловіка.
Весілля ми навіть зіграли таємно, оскільки теща кричала, що не дасть мені цього зробити, але як ви зрозуміли, ми разом вже скільки років…
Після цієї ситуації теща зовсім розгнівалась на свою доньку і майже перестала з нею спілкуватись. Вони бачилися дуже рідко, частіше просто випадково. Теща навіть не була на виписці нашої донечки, а лише привітала по телефону. Кохану це тоді дуже засмутило.
Онуків матір дружини майже не бачить, та й не має бажання. Напевно її дуже дратує, що дітки схожі на мене.
Так дружина і спілкувалась із матір’ю — лише по телефону. Аж ось теща знову зателефонувала коханій. Та після розмови з матір’ю була дуже чимось схвильована, я вирішив одразу ж поцікавитись у дружини, що ж знову сказала їй теща.
– Ну що знову? Нарікала мене поганим зятем, і що я тебе не гідний? — запитався я з насмішкою дружину.
– Ні, тут взагалі річ не в тому…Мама запросила на ювілей!
– Нічого собі, як це так? Ти думаєш вона буде рада бачити мене?
– Так от річ у тім, що тебе не кликали…Лише мене та дітей.
– І ти підеш?
– Мушу йти, ми так довго не бачилися.
Я був приголомшений відповіддю дружини. Як так? Невже вона піде на день народження матері без мене? Хіба я нічого не означаю для своєї жінки?
