Мені не подобається, що я маю сестру-близнючку. Ніякою індивідуальності!

У мене є сестра-близнючка. Все життя наша матір, дуже стереотипно, одягала нас у все однакове, віддавала на ті самі секції. Ми вчилися, звична річ, в одній школі. Потім прийшов час вступу до університету, рідні наполягали, щоб ми обрали однаковий заклад, але ж я хотіла стати лікарем, а Оксана – юристом. До того ж мені приглянувся столичний університет, а сестрі навпаки, подобався наш місцевий.

Проте наша матір сказала, що не буде винаймати нам квартири у різних містах, розриватися і їхати у гості то до однієї, то до іншої. Сперечання продовжувалися усю старшу школу. Довелося піти на поступки. Ми стали навчатися у сусідньому місті, в одному закладі, благо хоч на різних факультетах. Це була моя маленька перемога.

Я завжди хотіла більше індивідуальності, бути особистістю, яка відрізняється від інших. Не розумію чому сестра не розділяла такі ж погляди. Їй подобалося, якщо ми були одягнуті в подібний одяг, відвідували разом усі вечірки, мали спільних друзів. Мені ж хотілося власного життя!

Через роки пощастило придбати невелику квартиру у центрі міста, де стала проживати зі своїм хлопцем. Пройшло небагато часу, як Оксана повідомила, що переїжджає жити по сусідству, – у житло навпроти. А я так сподівалася, що нарешті відділилася від неї! До повноцінної картини залишається знайти чоловіків-близнюків і жити усіма разом, як одна велика сім’я!

Оцініть статтю
Мені не подобається, що я маю сестру-близнючку. Ніякою індивідуальності!