Я вийшла заміж вдруге. Від першого шлюбу дітей у мене не було, та й прожили ми не так довго із колишнім. Що не скажеш про другого чоловіка – Миколу. Він також мав досвід подружнього життя, але ще й уже мав сина.
Іноді я зустрічалася із маленьким Сергійком, оскільки мій чоловік намагався допомагати минулій сім’ї як міг. Після 2-х років нашого спільного життя, я зрозуміла, що зовсім не хочу дітей. Микола був не проти, йому вистачало єдиного сина від попереднього шлюбу.
У нас були грандіозні плани на життя. Зовсім скоро ми хотіли відправитися у навколосвітню подорож, декілька місяців провести на океанічному лайнері, а потім осісти у якомусь маленькому сонячному курортному містечку в Італії.
Звичайно, перед переїздом в іншу країну, Микола захотів на прощання провести час із сином, побачитись із колишньою дружиною. Я не захотіла їхати разом із ним, вирішила, що краще він це зробить сам, як рідний батько Сергійка. Думала, нехай малий востаннє побуде з ним разом, як сім’я.
Я не переживала, оскільки знала, що Наталя, колишня дружина, теж облаштувала своє особисте життя. Вона познайомилася з чоловіком, який скоро замінить Миколу як чоловіка та батька.
Все трапилося миттєво. Пізно ввечері мені зателефонував незнайомий номер і повідомив, що Микола разом із сином та Наталею потрапили до автомобільної авар1ї, під час того, як поверталися додому із ресторану.
Наталя та Микола п0мерли на місці. Залишився лише їхній син. Найголовніше, що у нього немає ні бабусь, ні дідусів, була лише матір. Тепер його очікує дитячий будинок.
Зараз я готую всі документи на всиновлення. Не знаю, навіщо я так чиню, але хочу, щоб частина мого коханого завжди була поряд зі мною. Я заміню Сергійку його рідних.
