Я зустрічаюсь з Віталіком вже 3 роки, з них вже рік живимо разом. За цей час він досить добре потоваришував з моїми рідними. Мама та тато одразу прийняли його. Усі спільні відпочинки були в задоволення. У нас ніколи не було такого, як зазвичай розповідають: коли батько або мати не можуть нормально навіть спілкуватися з хлопцем. Віталіку завжди у моїй сім’ї раді.
Раніше це мене дуже тішило, однак зараз я вже сумніваюся, що це добре. Нещодавно я дізналася, що подарунок до Дня Закоханих Віталій зробив завдяки моїй мамі.
Віталік зробив мені пропозицію. Замовив розкішний столик у найдорожчому ресторані міста та освідчився. Це було дуже гарно: квіти, романтична музика, обручка з діамантом. Все, як мріється кожній дівчині.
Однак гроші на це все мій хлопець взяв у моєї ж мами! Я про це дізналася випадково, від тата. Той обмовився вчора під час вечері, коли ми благословіння просили. Мій тато дуже любить шуткувати, а Віталік розуміє його жарти, тож батько відчуває себе вільно в його компанії. Але його жарт на цей раз виявився дуже болючим для мене. Він трохи випив та спитав за вечерею: “Ми ж як родичі вже, відсоток скасовуємо борговий“.
Мама почервоніла від такого жарту та наказала татові прикусити язика. Та я вже зрозуміла що до чого. І почала розпитувати батьків та Віталіка. Батьки ж так і не розповіли. По дорозі додому Віталік розповів мені все.
Виявилося, Віталіку не вистачало декілька тисяч і він поділився цим з моєю мамою. Та ж не довго думаючи вирішила дати йому цю суму. Не позичити, а просто дати... Наче я така безнадійна. Виглядає ніби батьки доплатили аби мені зробили пропозицію.
Та й взагалі, проблема не тільки у цьому. Розумієте, це так неприємно. Він міг ті гроші позичити у друзів, у кого завгодно, у своїх рідних, але ж не у моїх батьків! Навіщо взагалі було про це розповідати мамі? Я тепер не хочу заміж.
Віталік непогано заробляє і міг просто пізніше зробити пропозицію. Але він хотів саме у цей день. Для мене ж більш важливим, щоб він не вмішував у наші стосунки батьків, особливо не розповідав їм про певні фінансові труднощі. Мені його вчинок не зрозумілий.
Мама ж говорить, що це нічого такого. Не розуміє, чому я так нервуюся. Тато теж на боці Віталіка. Він просив вибачення за жарт та сказав, що не подумав перед тим, як говорити таке. Втім, він не бачить нічого поганого, що Віталік попросив допомоги саме у них, адже ми одна родина. Через це я все більше засмучуюся. Адже не відчуваю підтримки та розуміння.
Мені про цю ситуацію і розповідати соромно. Я вважаю, що мої батьки не мають розв’язувати проблеми мого хлопця, навіть якщо це якимось чином стосується мене. Ба більше, вони не мають давати йому гроші. Та й взагалі мені трішки незручно, що батьки не хочуть навіть слухати протилежну позицію, адже вона не на користь Віталіка. А ви як вважаєте, це нормально?
