Нещодавно в нашому місті відкрили дуже крутий торговий центр, ну такий, що там тобі й розваги, і покупки, і послуги всілякі. Єдиний мінус — все недешево, тому і набув той центр слави елітного, так би мовити. Тільки це не завадило мені одного вечора приїхати туди подивитися, прицінитися.
Машина в мене звичайна, як по мені то досить пристойна. І все-таки на фоні припаркованих тут дорогих іномарок, моя вітчизняна вирізнялася. Подумки тільки посміхнувся собі з цього. Та не встигла і думка та завер-шитися, як до моєї машини підбігла гламурна така жіночка. Зразу і не зрозумів, що ж вона хоче від мене, так сильно верещала. А потім стало ясно — це до мене ота “еліта” прибігла з претензіями, мовляв, хто ти такий, що тут свою тачку ставиш, ти що не бачиш, що поряд стоїть мій лексус. Ну тобто вона цілком серйозно обурю-валася з того, що я посмів припаркувати біля її крутої машини свою звичайну.
Скажіть, що це відбувається, я не відразу й усвідомив суть її претензій. А коли вона вже почала верещати, що нічого сюди таким взагалі пхатися, це елітний торговий центр, тут люди вищого світу, а не з вітчизняним автопромом, я просто їй у відповідь нахамив. Закрив свою машину і пішов до того славетного магазину.
Щоб там було щось мега корисне і необхідне, що можна купити тільки тут, я б не сказав. Все гламурний несмак. Міркувати було над чим у торгових павільйонах, але думка чомусь вертала мене на паркування. Швиденько купив собі пива, бо воно дійсно відповідало якості й ціні, та й моїм потребам, зняти трохи той негатив від елітної дамочки.
Коли вже сідав за кермо своєї, найкращої для мене машини, подумав, наскільки я безтурботно повівся, адже при таких настроях могли і скло мені на машині розбити, і іншу капость вчинити. Ось такі вони, елітні люди, поміж нас живуть. Скажіть, то один я стосовно до таких осіб слово «еліта» вимовляю скоріше з іронією, ніж з гордістю, чи ця “еліта” дійсно таки заслуговує на співчуття, як будь-яке моральне каліцтво?
