Мене звати Марія, мені уже ось 56 років, а єдиній дочці 23. Вона до тепер вчиться в університеті й пів дня працює. Ми з чоловіком нею неймовірно пишаємося і дуже любимо. Проте так склалося, що з Віталіною уже другий рік, як ми не спілкуємося. У соціальних мережах вона публікує фотографії, спілкується із друзями. А мені не дзвонить і навіть не пише.
Насправді Віталіна вже доросла у всіх значеннях, у неї дворічна донька та чоловік, тож живуть вони у своїй квартирі. Сказати чесно, я завжди була вимогливою і донька була не винятком. Суворість йде на користь дітям, тому я вимагала, щоб Віталіна добре вчилася, допомагала по дому, могла самостійно подбати про себе.
Звичайно, я не змогла перестати бути вимогливою, навіть коли у Віталіни з’явилася своя сім’я. Регулярно відвідуючи доньку, то тут, то там складала речі в шафі, примовляючи, як можна скидати все на купу. Зізнаюся, я поводила себе так, ніби доньці знову було 10 років, і вона знехотя починала наводити порядок, щоб догодити матері.
Згодом з’ясувалося, що моя дитина змінила замки у квартирі й більше не хоче мене бачити в гостях. Я не надала цьому значення, подумала, що вона сама прийде вибачатися. Минуло кілька місяців, наприкінці серпня у мене було день народження. Віталіна навіть не зателефонувала, щоби привітати рідну матір! Тепер не знаю, що робити.
Мені не вистачає доньки, хочеться поспілкуватися, обійняти та й допомога її не завадила б, адже у мене уже не ті сили, на роботі скоротили до половини ставки й заробітної плати не вистачає. Чоловік захворів, майже не встає з ліжка, дочка хоч би його здоров’ям більше цікавилася! Окрім того, хотілося б бачитися частіше з онукою та проводити час усією родиною.
Дійсно, я й не думала на старості років, що моїй дочці буде все одно, що з матір’ю відбувається. Так помру, ніхто й не помітить. Я уже зрозуміла свою помилку. Потрібно не забувати про те, що моя дитина вже виросла, і тепер ми дві дорослі людини. Саме тому я намагатимуся спілкуватись з нею на рівних. Не буду більше командувати, знецінювати думку, роздавати непрохані поради. Ставитимуся з повагою, прислухатимуся та завжди буду підтримувати.
Хочу зателефонувати їй перша та вибачитися. Як думаєте, Віталіна вислухає мене й у нас відновляться теплі стосунки як між матір’ю та дочкою?
