– Гроші для того і заробляють, щоби їх вuтрачати! – нещодавно я почув від своєї дружини. Воно, звичайно, правда, але не у таких масштабах!
Ще до нашого весілля я вирішив, що потрібно відкладати гроші на власне житло, а потім, можливо, і на машину. Ми обоє із дуже простих сімей, тож великого майна не маємо. Я працюю юристом у невеликій компанії, паралельно заробляю гроші за допомогою транспортних перевезень. Моя дружина лише закінчила медичний університет, вступила в аспірантуру та обіймає посаду асистента стоматолога, – як розумієте, про високий заробіток поки й мови не може бути.
Але жити десь потрібно, а все життя щомісяця віддавати гроші невідомій людині за оренду мені не хочеться. Тож ось уже протягом довгого часу відкладаю у скарбницю все, що можу. Намагаюся економити на всьому: харчуюся виключно дома, або беру із собою контейнер із їжею. Думаю, серйозний чоловік у костюмі та салат у пластиковій посудині виглядає весело, але мені це не важливо.
Найбільше засмучує те, що Мар’яна не хоче зрозуміти, що таке заощадження. Щотижня вона відвідує дорогі спа-салони, зустрічається із подругами та веселиться всю ніч у ресторанах та барах. Не скупиться на новеньку сукню та підбори. Виходить, я у залатаних носках, а вона із черговою сумочкою від Шанель. Мої батьки жаліли мене, просили поговорити із дружиною як справжній чоловік! Нехай і вона докладає зусиль – квартира ж буде спільна.
Одного разу колеги покликали мене на корпоративну вечірку у чудовому заміському комплексі. Задоволення виявилося не з дешевих. Та хіба мені заборонено хоча б раз за декілька місяців дозволити собі витратити чималу суму? Результат мого рішення не змусив на себе чекати: Мар’яна тут як тут нагадала про заощадження, економію і майбутню простору квартиру. Задля уникнення конфлікту, я залишився дома.
Все змінив один випадок. Після чергової прогулянки, Мар’яна повернулася із новиною, що наступного тижня відлітає до курортного містечка на море, мовляв, подруга дістала гарячі путівки для них. Я був обурений, – це так виглядає бажання заощадити?
Тоді я вирішив, що квартиру придбаю і оформлю на своїх батьків, які своєю чергою зроблять мені дарчу. І ніякого спільного майна! Хто трудиться, – того і житло. Чи я не правий?
