До весілля я збирав гроші на власне житло, а особливо хотів купити собі машину. Не дивлячись на те, що мені залишиться квартира від дідуся, я хотів мати власну. А на рахунок машини, то вже мене дістало кожного разу просити у батька, тому хотів нарешті купити собі свою. І коли мова зайшла про весілля, то я був проти розкішного свята, яке буде тривати один день, а грошей на то піде дуже багато. Мені було шкода тих коштів, які ми витратимо, адже не так вже й легко я їх заробляю. Нас має бути приблизно до ста осіб, а це велика кількість виходить. Як на мене, то робити весілля вже гарне, з музикантами з хорошою випивкою, в дорогому ресторані, а якщо зібрати збіговисько людей, яке хоче просто поїсти, то не варто витрачати на це такі гроші. Мої батьки і батьки майбутньої дружини були проти того, що я не хотів цього свята, адже так як ми єдині діти в них, то і цей день вони хотіли для нас зробити незабутнім.
Якщо запрошувати всіх родичів й близьких, щоб ніхто не образився, бо знаєте як то люблять ображатися через те, що не запросили, то нас всього разом із музикантами і фотооператорами має бути приблизно сімдесят людей. А це така собі немала кількість. Тобто я всі гроші б сам не давав за весілля, однозначно батьки б нам допомогли, проте я хотів щоб все ж таки дати якусь суму, бо ж і заробляю нормально і перед дружиною якось не зручно, що все оплачують мама і тато, тому якби я витратив всі свої збереження, то мрія про машину просто стала б мрією. От ми і вирішили з дружиною, що просто розпишемося і зробимо сімейний обід для рідних і для нас, так буде найправильніше. Ми так зробили і через рік я вже їздив на новій машині, про яку так мріяв. Я думаю, що багато хто мене підтримає в такому рішенні.