Я хлопець дуже роботящий. Пішов зі школи після 9 класу, вивчися у коледжі на програміста і зрозумів, що це не зовсім моє. Бажання вступати до університету та отримувати освіту не було, тому я просто знайшов класні курси з маркетингу. Закінчивши їх, у мене було повно сил та енергії, тож одразу розіслав своє резюме у всі маркетингові та рекламні агенції рідного міста. Мене прийняли лише в одну, як стажиста, адже досвіду роботи, зрозуміло, мені не вистачало. Стажування, мабуть, єдиний спосіб одразу потрапити на роботу до солідної компанії. Ось так почалося моє веселе життя, як юного маркетолога.
Офіс вражав своїми масштабами, одразу стало зрозуміло, що бізнес може дозволити собі наймати ось такий молодих спеціалістів без збитків для себе, зате таким чином вони «виховують» слушного працівника. Мені сказали приходити щодня з 9 ранку до 5 дня (до слова, робота повністю оплачувалася, але у меншому розмірі ніж штатним працівникам).
Чесно кажучи, у мені був сумнів щодо такої авантюри. Чи може взагалі стажування стати стартом блискучої кар’єри, чи все ж це марна трата часу? Потім начальниця заспокоїла мене, сказавши, що минулого року після стажування у них залишилося працювати вже на постійній основі близько 30% стажистів. О як!
Як виявилося через деяких час, колектив тут не зовсім дружній. Всі любили сперечатися та докоряти один одному. Таке траплялося при кожній нараді, яка стосувалася будь-якого питання (до слова колективні зібрання відбувалися щоденно). А я, як стажист, ставав такою собі мішенню. На мене полюбляли навішати роботи, у тому числі таку, яку мені не вдавалося виконати, за що доводилося неодноразово терпіти докори колег.
Потім я зрозумів, що здебільшого тут працюють творчі люди: дизайнери, стратеги (а вони продумували реалізацію рекламних кампаній: від створення до впровадження), копірайтери, – всі емоційні люди. Я ж навпаки, відрізнявся від них холодністю та раціональністю.
Після цього відкриття мої образи зникли, у моїй голові спливло, що потрібно мовчки їх вислухати і продовжувати працювати нібито нічого не трапилося. Пройшло уже пів року, я постійно так роблю: беру удар на себе, щоб співробітники не сварилися і не сперечалися між собою. Робота стала більш налагоджена та, навіть спокійна, немає хаосу.
Вчора начальниця повідомила, що агенція готова взяти мене у штат. Я такий був щасливий! Тепер буду працювати маркетологом в одній з найкращих компаній, хоч і з емоційними колегами.
