Коли я зробив пропозицію своїй дівчині, уже задумався про купівлю власного житла. Не хотілося мені будувати свою сім’ю, проживаючи разом із батьками.
Заробляв я не багато, з простої сім’ї, тому почав накопичувати. Перший півроку після одруження ми з дружиною почали орендувати квартиру. Здається, багато хто так живе протягом усього часу, але мені так не подобалося. Особливо гостро постало питання житла, коли ми дізналися, що скоро у нас буде дитина.
Тоді моя матір повідомила, що її сестра, моя тітка, продає свою квартиру у центрі міста, оскільки терміново виїжджає з чоловіком закордон і, звичайно, їй буде краще мати справу із родиною, ніж із незнайомими людьми.
Мої батьки продали батькову машину, матір дружини – уже нікому непотрібну дачу у селі. Я доклав гроші, які збирав протягом усього часу і вийшла якраз потрібна сума для купівлі житла. Все було прекрасно, – квартира уже з усім ремонтом і навіть деякими меблями. Ми без проблем оформили потрібні документи, зібрали речі і уже через два тижні заселились.
Почуття ейфорії та щастя перервав один телефонний дзвінок, від матері. Вона повідомила мені нечувану новину: тітка з чоловіком повертаються назад і хочуть знову жити у своїх рідних стінах. Виявляється, у них виникли труднощі закордоном, чи то документи неправильно завірені, чи не вистачає деяких, але факт залишається фактом, – нас виганяють із щойно придбаної оселі.
Зовсім скоро у мене народиться первісток, квартира повністю переоформлена на мене, чому я повинен покидати її? Це ж не мої проблеми, що так трапилося. Матір не хотіла псувати стосунки із ріднею сестрою, тому щиро просила мене перепродати житло назад. А що робити тоді нам? Я відмовився.
Я не знаю, що буде далі, але тітку на поріг і близько не підпущу, моя сім’я мені дорожче!
