Кожного дня я обідаю в тому з місцевих кафе. Воно знаходиться поблизу моєї робити, дуже зручно. До слова, там готують просто неймовірно смачні страви, уже спробував всі позиції з меню. Окрім того ж сервіс дуже ввічливий. Давно всім рекомендую відвідати той заклад. Якось з мною трапилося весела історія, пов’язана із моїм хобі та дивовижною офіціанткою.
З дитинства мені подобалося складати оригамі. Це певне мистецтво із складання паперу у різні витвори, шляхом геометричних згинів аркуша. У мене виходили непогані фігури, у школі виграв неодноразово конкурси, пов’язані із цією тематикою. І ось, вже у дорослому віці, очікуючи у черговий раз свій салат та склянку апельсинового соку, мені все падала в око серветка на столі. Руки самі потяглися за нею та почали складати фігуру.
За якусь мить поряд уже стояв паперовий лебідь. Я так і залишив його там і пішов у справах. Персонал явно оцінив мої старання, адже наступного дня моє творіння уже прикрашало підвіконня закладу. Я подумав, що можна так кожного разу залишати після свого візиту якусь з фігур. Уже через тиждень все кафе було у моєму паперовому хобі.
І тут раптово я побачив на таці із моїм замовленням акуратно красувалася усміхнена мордочка зайчика, а ще записка від офіціантки: «Я також люблю таким забавлятися у вільний час». Тепер мені стало зрозуміло, що нудьгувати під час обідньої перерви на самоті більше точно не доведеться. Ну що ж, це й на краще! Так ми і стали щоразу обмінюватися різноманітними фігурками.
Доводилося перед походом у заклад довго морочити собі голову над тим, як здивувати цього разу. А потім у мене прокинулося друге дихання і через декілька днів народилася найкраща з моїх робіт – прекрасний букет квітів разом із запрошенням на побачення.
Наталі, так звуть офіціантку, погодилася, передавши своєю чергою назад одну з квіток мого букета. Так незначне хобі нас і звело. Ми одружені понад два роки та виховуємо маленького Назарчика. Думаю, скоро буду навчати його мистецтву оригамі.
